Оперативне лікування травм у шийному відділі хребта

Abstract

The tactics of the surgical treatment of 1,300 patients with injuries of the cervical vertebrae during the period from 1972 to 2008 was analysed. In 80 % of cases the injuries resulted from traffic accidents. Eight hundred and five patients were admitted during the acute and early periods of the injury; other cases had neglected damages. Neurological vertebrogenic syndromes were present in the majority of observations; their absence was registered only in 50 patients. All the casualties were operated on with help of the anterior access. During the acute and early periods of the injury, the dislocated vertebrae were reduced. Failures of the reduction, as well as fractures and dislocations fractures served as indications for the transcorporal decompression of the spinal cord. This operation is regarded by the authors as the method of choice for the late period of the injury. The vertebral column was stabilized with a carbon graft (900 patients), bone allograft (400 patients), in combination with a utilized autobone (960 patients) or GAP-containing material CollapAn (340 patients). The results were assessed as follows: good – 1,110 cases, satisfactory – 180 cases, bad – 10 cases. One hundred and twenty patients were followed up for more than 25 years after the operation. No reassessment of the treatment results took place. A solid bone or bone-carbon block was registered in all the cases.За период с 1972 по 2008 год проанализировано тактику хирургического лечения 1300 больных с повреждениями шейных позвонков. В 80% случаев травмы получены в результате автокатастроф. 805 больных поступили в остром и раннем периодах травмы. В других ситуациях имели место застарелые повреждения. Неврологические вертеброгенные синдромы присутствовали в большинстве наблюдений. Отсутствие их констатировано всего у 50 больных. Все больные оперированы передним доступом. В остром и раннем периодах травмы проводили вправление смещенных позвонков. Неудачи репозиции, а также переломы и переломовывихи служили показанием к транскорпоральной декомпрессии спинного мозга. Эту операцию считаем методом выбора в позднем периоде травмы. Стабилизацию позвоночника осуществляли углеродным имплантатом (900 больных), костным аллотрансплантатом (400 больных), в сочетании с утилизированной аутокостью (960 больных) или ГАП-содержащим материалом «КоллапАн» (340 больных). Оценка результатов: «хорошо» — 1110 больных; «удовлетворительно» — 180 больных; «плохо» — 10 больных. Отдаленные результаты с катамнезом более 25 лет после операции прослежены у 120 больных. Переоценки результата лечения нет. Во всех случаях отмечен состоятельный костный или костно-углеродный блок.За період від 1972 до 2008 року проаналізовано тактику хірургічного лікування 1300 хворих з ушкодженнями шийних хребців. У 80% випадків травми одержано внаслідок автокатастрофи. 805 хворих поступили в гострому та ранньому періодах травми. В інших ситуаціях зазначено застарілі ушкодження. Неврологічні вертеброгенні синдроми були наявні в більшості спостережень. Їхню відсутність констатовано всього у 50 хворих. Усіх хворих прооперовано переднім доступом. У гострому та ранньому періодах травми проводили вправлення зміщених відламків. Невдачі репозиції, а також переломи та переломовивихи правили за показанням до транскорпоральної декомпресії спинного мозку. Цю операцію вважаємо методом вибору в пізньому періоді травми. Стабілізацію хребта здійснювали вуглецевим імплантатом (900 хворих), кістковим алотрансплантатом (400 хворим), у поєднанні з утилізованою аутокісткою (960 хворих) або ГАП-вмістким матеріалом «КоллапАн» (340 хворих). Оцінка результатів: «добре» — 1110 хворих; «задовільно» — 180 хворих; «незадовільно» — 10 хворих. Віддалені результати з катамнезом більше 25 років після операції простежено у 120 хворих. Переоцінки результатів лікування немає. У всіх випадках констатовано міцний кістковий або кістково-вуглецевий блок.