Проблема вибору пріоритетності хірургічного втручання за поєднаної патології поперекового відділу хребта і кульшового суглоба (огляд літератури)

Abstract

Pathological processes that affect the hip joint and the lumbar spine often coexist, leading to a significant loss of quality of life. Therefore, the problem of surgical treatment of degenerative diseases of the lumbar spine with conditions of hip joint arthritis is actual. Objective. To analyze the available scientific information regarding the priority of choosing a surgical intervention under the conditions of a combined pathology of the lumbar spine and hip joint. Methods. The research material was an analysis of relevant literature in specialized sources over the past 10 years. Results. The opinion of specialists about the possibility of direct influence of instability and sagittal spine balance on the functional orientation of acetabulum and, therefore, on the risk of impingement and dislocation of the hip joint was found. Conversely, flexion contracture in the hip joint can affect the sagittal balance of the spine and cause back pain. The indication for priority surgical treatment of the spine, in addition to acute or rapidly progressive neurological deficits, is the loss of sagittal balance, in particular, lumbar lordosis with subsequent changes in the sagittal profile. When, under the conditions of the hip joint arthritis, the pelvic tilt and the lordosis of the lumbar spine increase combined with the stenosis, spinal surgery is preferred. The combination of lumbar stenosis with hip joint arthritis may be a factor in increasing the risk of neurological deficits after hip arthroplasty. However, some authors in the case of combined pathology in any case recommend performing total joint arthroplasty in the first place because of its obvious excellent results, others did not find the best variant of the sequence of intervention based on the assessment of quality of life. Conclusions. Despite the long history of the study, the practical issues of treatment of the combined pathology of the lumbar spine and hip joint, the choice of optimal treatment tactics remain debatable and require further study

Патологічні процеси, які уражують кульшовий суглоб і поперековий відділ хребта, часто співіснують, призводячи до значної втрати якості життя. Тому актуальною є проблема хірургічного лікування дегенеративних захворювань поперекового відділу хребта за умов коксартрозу. Мета. Проаналізувати наявну наукову інформацію з приводу пріоритетності вибору хірургічного втручання за умов поєднання патології поперекового відділу хребта і кульшового суглоба. Методи. Матеріалом дос­лідження послужив аналіз релевантної літератури в спеціалізованих джерелах за останні 10 років. Результати. Відмічено думку фахівців про можливість безпосереднього впливу нестабільності та сагітального балансу хребта на функціо­нальну орієнтацію кульшової западини й, отже, на ризик імпінджменту та вивиху кульшового суглоба. І навпаки, згинальна контрактура стегна за умов коксартрозу може впливати на сагітальний баланс хребта і спричинювати біль у спині. Показанням для пріоритетного хірургічного лікування хребта, крім виникнення гострого чи швидко прогресованого неврологічного дефіциту, є втрата сагітального балансу, зокрема, поперекового лордозу з подальшою зміною сагітального профілю. Коли за умов коксартрозу збільшується нахил таза та посилюється лордоз поперекового відділу хребта на фоні стенозу перевагу віддають спінальній хірургії. Поєднання поперекового стенозу з коксартрозом може бути чинником підвищення ризику неврологічного дефіциту після ендопротезування кульшового суглоба. Проте деякі автори у випадку поєднаної патології в будь-якому разі рекомендують насамперед виконувати тотальне ендопротезування суглобів через його очевидні відмінні результати, інші — не виявили найкращого варіанта пос­лідовності втручання на підставі оцінювання якості життя. Висновки. Незважаючи на тривалу історію вивчення, практичні питання лікування поєднаної патології поперекового відділу хребта і кульшового суглоба, вибору оптимальної лікувальної тактики залишаються дискутабельними та потребують подальшого вивчення.