Микола Петрович Новаченко — велике бачиться здалеку (1898–1966 рр.)

Abstract

The article briefly describes the scientific and pedagogical way of the great organizer, scientist, brilliant teacher, talented doc­tor, corresponding member of the Academy of Medical Sciences of the USSR, honored worker of science of Ukraine, doctor of medical sciences, professor Novachenko Nikolai Petrovich, the director of the Scientific research institute of orthopedics and traumatology named by M. I. Sytenko, head of the depart­ment of orthopedics and traumatology of the Ukrainian institute of postgraduate education, editor-in-chief of the journal «Ortho­paedics, traumatology and prosthetics». Born in a peasant family, he was educated at the church and parish schools in Sumy region, the gymnasium of Kharkov, and entered the medical faculty of Kharkov university, after which, in 1922, he began working at the Ukrainian institute of orthopedics and traumatology (now the «Sytenko Institute of Spine and Joint Pathology»). Having passed the way of the resident, the head of the radiology room and the clinical department, the chief physician of the in­stitute, became its director. He was engaged in clinical prac­tice and scientific research (in 1936 he defended his Candidate, and in 1940 — his doctoral dissertation). After demobilization in 1943 N. P. Novachenko devoted himself to the restoration of the institution and the education of cadres. Clinical works of N. P. Novachenko considers the topical issues of all sections of our specialty. His name is associated with: restoration and development of orthopaedic and traumatological and prosthetic services, organization of strong points, injuries treatment, de­velopment of functional techniques for the treatment of traumatic injuries; development of new reconstructive and restorative interventions on large joints with bone defects, preservation and transplantation of tissues (bones, tendons, skin), creation of tis­sue bank, restoration of the journal «Orthopaedics, traumatolo­gy and prosthetics» after the war.

В статье кратко описан научно-педагогический путь большого организатора, великого ученого, блестящего педагога, талантливого врача, члена-корреспондента АМН СССР, заслуженного деятеля науки Украины, доктора медицинских наук, профессора Новаченко Николая Петровича, директора Научно-исследовательского института ортопедии и травматологии им. проф. М. И. Ситенко, заведующего кафедрой ортопедии и травматологии Украинского института усовершенствования врачей, главного редактора журнала «Ортопедия, травматология и протезирование». Родился в семье крестьянина, получил образование в церковно-приходской и заводской школах на Сумщине, гимназии Харькова и поступил в Харьковский университет на медицинский факультет, по окончанию которого в 1922 г. начал работу в Украинском институте ортопедии и травматологии (ныне ГУ «Институт им. проф. М. И. Ситенко НАМН»). Пройдя путь ординатора, заведующего рентгенологическим кабинетом и клиническим отделением, главного врача института, стал его директором. Занимался клинической практикой и научными исследованиями (в 1936 г. защитил кандидатскую, а в 1940 — докторскую диссертации). После демобилизации в 1943 г. Н. П. Новаченко посвятил себя восстановлению института и воспитанию кадров. Клинические работы Н. П. Новаченко рассматривают актуальные вопросы всех разделов нашей специальности. С его именем связаны: восстановление и развитие ортопедо-травматологической и протезной служб; организация опорных пунктов; борьба с травматизмом; развитие функциональных методик лечения травматических повреждений; разработка новых реконструктивно-восстановительных вмешательств на крупных суставах при больших дефектах костей; консервация и трансплантация тканей (костей, сухожилий, кожи); создание банка тканей; восстановление после войны журнала «Ортопедия, травматология и протезирование».

У статті коротко описано науково-педагогічний шлях великого організатора, видатного вченого, блискучого педагога, талановитого лікаря, члена-кореспондента АМН СРСР, заслуженого діяча науки України, доктора медичних наук, професора Новаченка Миколи Петровича, директора Науково-дослідного інституту ортопедії травматології ім. проф. М. І. Ситенка, завідувача кафедрою ортопедії і травматології Українського інституту удосконалення лікарів, головного редактора журналу «Ортопедия, травматология и протезирование». Народився в сім’ї селянина, здобув освіту в церковно-парафіяльній і заводській школах на Сумщині, гімназії Харкова і вступив до Харківського університету на медичний факультет, після закінчення якого в 1922 р. почав роботу в Українському інституті ортопедії і травматології (нині ДУ «Інститут ім. проф. М. І. Ситенка НАМН»). Пройшовши шлях ординатора, завідувача рентгенологічним кабінетом і клінічним відділенням, головного лікаря інституту, став його директором. Займався клінічною практикою і науковими дослідженнями (в 1936 р. захистив кандидатську, а в 1940 — докторську дисертації). після демобілізації в 1943 р. М. П. Новаченко присвятив себе відновленню інституту і вихованню кадрів. Клінічні роботи М. П. Новаченка розглядають актуальні питання всіх розділів нашої спеціальності. Із його ім’ям пов’язані: відновлення і розвиток ортопедо-травматологічної і протезної служб; організація опорних пунктів; боротьба з травматизмом; розвиток функціональних методик лікування травматичних ушкоджень; розробка нових реконструктивно-відновлювальних втручань на великих суглобах за умов великих дефектів кісток; консервація і трансплантація тканин (кісток, сухожиль, шкіри); створення банку тканин; відновлення після війни журналу «Ортопедия, травматология и протезирование».