Гнійно-септичні ускладнення хірургічного лікування метаепіфізарних переломів довгих кісток

Abstract

In recent decades, metalosteosynthesis has been used to treat fractures of bones, the indications to which are rapidly expand­ing, which is promoted by the spread of AO’s development. Along with this, there is a significant number of complications of metalosteosynthesis, first of all, infection. It is generally be­lieved that complications in the use of internationally recog­nized AO technologies are associated only with the low profes­sional training of surgeons, which is difficult to accept complete­ly.Objective: to conduct a retrospective analysis of the causes of infectious complications after metalosteosynthesis fractures of distal metaepiphises of long bones and on its basis to deter­mine tactical and technological measures to reduce their num­ber.Methods: the clinical material of the department of bone infection «Kharkiv City Multiprofile Hospital № 18» was used. The study group included 78 patients with infectious complica­tions after osteosynthesis of fractures of distal metaepiphises of long bones.Results: the interaction between infection compli­cations and the chosen tactics of surgical treatment was traced. Among the most likely causes of infectious complications after metalosteosynthesis fractures of the pilon type are either tacti­cal or preoperative planning errors. In the case of open and high-energy injury, distal metaepiphises of long bones is recommended to give preference to extra-osseous methods of osteo­synthesis.Conclusions: for the prevention of i infectious compli­cations, advanced understanding of AO technologies in the light of the biological principles of osteosynthesis, careful preoperative planning, technological support of operations, training of surgeons, expanded use of methods of extra-focal fixation with open and high-energy injury is necessary.

В последние десятилетия для лечения переломов костей применяют металлоостеосинтез (МОС), показания к которому стремительно расширяются, чему способствует распространение разработок Международной ассоциации остеосинтеза (АО). Вместе с этим отмечается значительное количество осложнений МОС, в первую очередь, гнойно-воспалительных. Принято считать, что осложнения при использовании всемирно признанных технологий АО связаны только с низкой профессиональной подготовкой хирургов, с чем трудно согласиться полностью.Цель: провести ретроспективный анализ причин возникновения гнойно-септических осложнений после МОС переломов дистальных метаэпифизов длинных костей (ДМЭДК) и на его основе определить тактико-технологические меры для снижения их количества.Методы: использован клинический материал отделения костно-гнойной инфекции КУОЗ «Харьковской городской многопрофильной больницы № 18». В группу исследования вошло 78 пациентов с гнойно-септическими осложнениями после остеосинтеза переломов ДМЭДК.Результаты: прослежена взаимозависимость между гнойно-септическими осложнениями и выбранной тактикой хирургического лечения. Среди наиболее вероятных причин гнойно-септических осложнений после МОС переломов типа pilon названы либо тактические, либо ошибки предоперационного планирования. В случае открытых и высокоэнергетических повреждений ДМЭДК рекомендовано отдавать предпочтение внеочаговым методам остеосинтеза.Выводы: для профилактики гнойно-септических осложнений необходимо глубокое осмысление технологий АО в свете биологических принципов остеосинтеза, тщательное предоперационное планирование, технологическое обеспечение операций, подготовка хирургов, расширенное использование методов внеочаговой фиксации при открытых и высокоэнергетических повреждениях.

Останніми десятиліттями для лікування переломів кісток застосовують металоостеосинтез (МОС), показання до якого стрімко розширюються, чому сприяє поширення розробок Міжнародної асоціації остеосинтезу (АО). Разом із цим відзначають значну кількість ускладнень МОС, у першу чергу, гнійно-запальних. Прийнято вважати, що ускладнення в разі використання всесвітньо визнаних технологій АО пов’язані лише з низькою професійною підготовкою хірургів, із чим важко погодитися повністю.Мета: провести ретроспективний аналіз причин виникнення гнійно-септичних ускладнень після МОС переломів дистальних метаепіфізів довгих кісток (ДМЕДК) і на його підставі визначити тактико-технологічні заходи для зниження їхньої кількості.Методи: використаний клінічний матеріал відділення кістково-гнійної інфекції КЗОЗ «Харківської міської багатопрофільної лікарні № 18». До групи дослідження увійшло 78 пацієнтів із гнійно-септичними ускладненнями після остеосинтезу переломів ДМЕДК.Результати: простежено взаємозалежність між гнійно-септичними ускладненнями й обраною тактикою хірургічного лікування. Серед найімовірніших причин гнійно-септичних ускладнень після МОС переломів типу pilon названі або тактичні, або помилки передопераційного планування. У разі відкритих і високоенергетичних ушкоджень ДМЕДК рекомендовано надавати перевагу позавогнищевим методам остеосинтезу.Висновки: для профілактики гнійно-септичних ускладнень необхідно глибоке осмислення технологій АО в світлі біологічних принципів остеосинтезу, ретельне передопераційне планування, технологічне забезпечення операцій, підготовка хірургів, розширене використання методів позавогнищевої фіксації в разі відкритих і високоенергетичних ушкоджень.