Остеопороз та остеоартроз: патогенетично взаємозв’язані захворювання? (огляд літератури)

Abstract

Data about a relationship between osteoporosis (by the index of bone mineral density, BMD) and osteoarthrosis are presented on the basis of an analysis of scientific literature. The majority of the analysed works revealed an inverse relation between these diseases, i.e., patients with gonarthrosis and coxarthrosis demonstrated high BMD values in the regions of their lumbar spine and proximal femur. Patients with spondyloarthrosis and osteoarthrosis of small joints of hand occasionally developed a relation of the above pathology with higher BMD. Many authors point out that, despite higher BMD values in osteoarthrosis, the risk of fractures significantly exceeds the population risk. There is no doubt that the above fact necessitates taking of measures for prevention of osteoporotic fractures in patients with the “normal” and even “increased” BMD, rather than with the reduced one only. Assessing the “subchondral bone – osteosrthrosis” relationship, the authors have analysed four clinical situations, which combine these diseases. The problem of investigation of common pathogenetic mechanisms in the development of osteoarthrosis and BMD requires further studies with regard for biological, molecular and biomechanical factors, which produce their effect on the relationship between the subchondral bone and articular cartilage. The disclosure of the mechanisms of relationship between osteoarthrosis and osteoporosis, the revealing of high risk groups, the use of modern diagnostic methods and purposeful prophylaxis of fractures will contribute to improving the quality of life in patients of older age groups.

На основе анализа научной литературы представлены данные о взаимоотношении остеопороза (по показателю минеральной плотности кости, МПК) и остеоартроза. В большинстве проанализированных работ установлена инверсивная связь между этими заболеваниями, т. е. у пациентов с гонартрозом и коксартрозом выявлены высокие показатели МПК в области поясничного отдела позвоночника и проксимального отдела бедренной кости. У пациентов со спондилоартрозом и ОА мелких суставов кисти изредка выявляли связь указанной патологии с повышением МПК. Много авторов отмечают, что несмотря на повышенные показатели МПК при остеоартрозе, риск переломов значительно превышает популяционный. Это, безусловно, требует проведения мероприятий по профилактике остеопоротических переломов не только у больных остеоартрозом со сниженной, но и «нормальной» и даже «повышенной» МПК. Оценивая взаимоотношение «субхондральная кость – остеоартроз», авторы проанализировали четыре клинические ситуации, связывающие эти заболевания. Проблема изучения общих патогенетических механизмов развития остеоартроза и МПК нуждается в продолжении исследований с учетом биологических, молекулярных и биомеханических факторов, оказывающих влияние на взаимодействие субхондральной кости и суставного хряща. Раскрытие механизмов взаимосвязи между остеоартрозом и остеопорозом, выявление групп риска, использование современных диагностических методов, целенаправленная профилактика переломов будут способствовать улучшению качества жизни пациентов старших возрастных групп.

На підставі аналізу наукової літератури представлена інформація про взаємовідношення остеопорозу (за показником мінеральної щільності кістки, МЩКТ) та остеоартрозу. У більшості проаналізованих робіт виявлений інверсивний зв’язок між цими захворюваннями, тобто в пацієнтів з гонартрозом і коксартрозом відзначені високі показники МЩКТ у ділянці поперекового відділу хребта та проксимального відділу стегнової кістки. У пацієнтів із спондилоартрозом і ОА дрібних суглобів зрідка виявляли зв’язок цієї патології з підвищенням МЩКТ. Багато авторів відмічають, що, незважаючи на підвищені показники МЩКТ за остеоартрозу, ризик переломів значно перевищує популяційний. Це, безумовно, вимагає проведення заходів із профілактики остеопоротичних переломів не тільки у хворих на остеоартроз зі зниженою, а й «нормальною» і навіть «підвищеною» МЩКТ. Оцінюючи взаємовідношення «субхондральна кістка – остеоартроз», автори проаналізували чотири клінічні ситуації, що зв’язують ці захворювання. Проблема вивчення загальних патогенетичних механізмів розвитку остеоартрозу та зміни МЩКТ потребує продовження досліджень з урахуванням біологічних, молекулярних і біомеханічних факторів, які впливають на взаємодію субхондральної кістки і суглобового хряща. Розкриття механізмів взаємозв’язку між остеоартрозом та остеопорозом, встановлення груп ризику, використання сучасних діагностичних методів, цілеспрямована профілактика переломів сприятимуть поліпшенню якості життя пацієнтів старших вікових груп.