Випадки розриву діафрагми з нетиповими рентгенологічними ознаками

Abstract

Objective: To demonstrate an opportunity of atypical and sig­nificance of indirect radiological signs in diagnostics of traumatic rupture of the diaphragm. Methods: We performed a retrospective analysis of case histories and chest X-ray films in 17 patients with disruptions of the diaphragm treated at the Research Institute of Traumatology and Orthopaedics in the period from 2004 to 2013. Results: On the example of two clinical cases it was shown that plain chest radiograph without direct visual displays of the diaphragm rupture makes it possible to identify indirect and even atypical signs of this damage. In particular displacement of the mediastinum to the side of the diaphragm rupture in the first clini­cal case on the one hand shows a similar atypical picture and on the other one stresses the importance of diagnosing mediastinal shadow position when studied pathology. Atypical displacement of mediastinal shadow toward the diaphragm rupture connected to the combined tense pneumothorax in contralateral hemithorax. If cases of this combination of injuries clear comparison of the results of the initial clinical trial is completely necessary. In the second clinical observation slight decreasing of transparent hemopleura together with a strip of paracostal eclipse is complementary and direct signs of hemothorax. This one coupled with a dislocation of the mediastinum to the healthy side might be an indirect sign of the diaphragm rupture. Conclusions: radiological examination has limited capacities for diagnostics of the diaphragm rupture in case of absence of direct sign (prolaps of organs of the abdominal cavity into the pleural one). However plain radiography of the chest al­lows to detect atypical and indirect signs of the diaphragm rupture which optimize diagnostics in combination with clinical picture.

Цель: продемонстрировать возможность атипичных и значимость косвенных рентгенологических признаков в диагностике травматического разрыва диафрагмы.Методы: проведен ретроспективный анализ историй болезни и рентгенограмм грудной клетки 17 больных с разрывами диафрагмы, которые находились на лечении в НИИ травматологии в период с 2004 по 2013 годы.Результаты: на примере двух клинических наблюдений показано, что обзорная рентгенограмма грудной клетки при отсутствии прямых визуализивных проявлений разрыва диафрагмы позволяет выявить косвенные и даже атипичные признаки указанного повреждения. В частности, смещение средостения в сторону разрыва диафрагмы в первом клиническом наблюдении, с одной стороны, демонстрирует подобную атипичную картину, а с другой, подчеркивает диагностическую значимость положения тени средостения при исследуемой патологии. Атипичное смещение тени средостения в сторону разрыва диафрагмы связано с сочетанным напряженным пневмотораксом в противоположном гемотораксе. При наличии такого сочетания повреждений необходимым является четкое сопоставление всех результатов первичного клинического исследования. Во втором клиническом наблюдении незначительное снижение прозрачности гемоторакса вместе с полосой паракостального затмения являются взаимодополняющими и прямыми признаками гемоторакса. Последний в сочетании со смещением средостения в здоровую сторону может быть косвенным признаком разрыва диафрагмы.Выводы: рентгенография имеет ограниченные возможности в диагностике разрыва диафрагмы при отсутствии прямого признака (выпадение органов брюшной полости в плевральную). Однако обзорная рентгенограмма органов грудной клетки позволяет выявить атипичные и косвенные признаки разрыва диафрагмы, которые в сочетании с клинической картиной оптимизируют диагностику.

Мета: продемонструвати можливість атипових і значимість непрямих рентгенологічних ознак у діагностиці травматичного розриву діафрагми.Методи: проведено ретро­спективний аналіз історій хвороб і рентгенограм грудної клітки 17 хворих з розривами діафрагми, які перебували на лікуванні в НДІ травматології в період з 2004 по 2013 роки.Результати: на прикладі двох клінічних спостережень показано, що оглядова рентгенограма грудної клітки за відсутності прямих візуалізивних проявів розриву діафрагми дає змогу виявити непрямі і навіть атипові ознаки зазначеного ушкодження. Зокрема, зміщення середостіння в сторону розриву діафрагми в першому клінічному спостереженні, з одного боку, демонструє подібну атипову картину, а з другого, підкреслює діагностичну значимість положення тіні середостіння в разі досліджуваної патології. Атипове зміщення тіні середостіння в бік розриву діафрагми пов’язано з поєднаним напруженим пневмотораксом у протилежному гемітораксі. За наявності такого поєднання ушкоджень необхідним є чітке зіставлення всіх результатів первинного клінічного дослідження. У другому клінічному спостереженні незначне зниження прозорості гемітораксу разом зі смугою паракостального затемнення є взаємодоповнювальними і прямими ознаками гемотораксу. Останній у поєднанні зі зміщенням середостіння в здорову сторону може бути непрямою ознакою розриву діафрагми.Висновки: рентгенографія має обмежені можливості в діагностиці розриву діафрагми за відсутності прямої ознаки (випадання органів черевної порожнини в плевральну). Однак огля­дова рентгенограма органів грудної клітки дає змогу виявити атипові і непрямі ознаки розриву діафрагми, які в поєднанні з клінічною картиною оптимізують діагностику.