Деякі біомеханічні особливості медіалізації чашок, якы запресувують і загвинчують, у разі ендопротезування кульшового суглоба у хворих на диспластичнимй коксартроз

Abstract

After total joint replacement in patients with dysplastic coxarthrosis, a significant number of negative results are observed. One of the ways of solving the problem of primary stability of the endoprosthetic cup is its mediation by deepening the acetabulum in the zone of its a natomical center.Objective: top erform a comparative biomechanical evaluation of the stability of the cups that are fastened and screwed up, in the event of their mediation performed under the conditions of joint replacement in patients with dysplastic coxarthrosis.Methods: with the help of mathematical modeling, the relatively strong characteristics of the pelvic bone in the area of the acetabulum and the quality of fixation of cup and cup after their mediation and immersion in the zone of the anatomical center of the depression. The total displacement of the head of the femoral component of the implant is analyzed.Results: it was found that using scintillating cup under the condition of dysplastic coxarthrosis provides total displacement in (2.2 ÷ 2.4) times greater than in the situations of its application without defect of the acetabulum. When the cup is pressed, the total displacement is 4.7 times larger than the screw cup. In these cases, hip replacement with the use of pressed cups is accompanied by a high risk of their primary instability.Conclusions: the use of screw-in cups in the case of their mediation under the conditions of total joint replacement in patients with dysplastic coxarthrosis provides a more reliable primary stability than the ones pushed into cups. The level of tension in the pelvic bone of the acetabulum is influenced by the depth of the cup setting, with the increase of which there is a significant destruction of bone tissue. It is advisable to carry out the hip joint replacement in the case of dysplastic coxarthrosis using a screw-in cup.После эндопротезирования больных диспластическим коксартрозом наблюдают значительное количество негативных результатов. Одним из направлений решения проблемы первичной стабильности чашки эндопротеза является ее медиализация путем углубления вертлужной впадины в зоне ее анатомического центра.Цель: провести сравнительную биомеханическую оценку стабильности фиксации запрессовываемой и ввинчиваемой чашек при выполнении их медиализации в условиях эндопротезирования больных диспластическим коксартрозом.Методы: с помощью математического моделирования сравнены прочност­ные характеристики тазовой кости в области вертлужной впадины и качества фиксации запрессовываемой и ввинчиваемой чашек после выполнения их медиа­лизации и погружения в зоне анатомического центра впадины. Проанализированы суммарные перемещения головки бедренного компонента эндопротеза.Результаты: установлено, что использование ввинчиваемой чашки в условиях диспластического коксартроза обеспечивает суммарные перемещения в (2,2 ÷ 2,4) раза большего уровня, чем в ситуациях ее применения без дефекта вертлужной впадины. В случае установления запрессовываемой чашки суммарные перемещения больше в 4,7 раза по сравнению с ввинчиваемой. В этих случаях эндопротезирование тазобедренного сустава с использованием запрессовываемых чашек сопровождается высоким риском их первичной нестабильности.Выводы: использование ввинчиваемых чашек в случае их медиализации в условиях эндопротезирования больных диспластическим коксартрозом обеспечивает надежную первичную стабильность по сравнению с чашками, которые запрессовывают. На уровень напряжений в тазовой кости вертлужной впадины влияет глубина установки чашки, с увеличением существенно разрушается костная ткань. Выполнение эндопротезирования тазобедренного сустава при диспластическом коксартрозе целесообразно проводить с использованием ввинчиваемой чашки.Після ендопротезування хворих на диспластичний коксартроз спостерігають значну кількість негативних результатів. Одним із напрямів розв’язання проблеми первинної стабільності чашки ендопротеза є її медіалізація шляхом поглиблення кульшової западини в зоні її анатомічного центра.Мета: провести порівняльне біомеханічне оцінювання стабільності фіксації чашок, які запресовують і загвинчують, у разі виконання їх медіалізації за умов ендопротезування хворих на диспластичний коксартроз.Методи: за допомогою математичного моделювання порівняно міцнісні характеристики тазової кістки в ділянці кульшової западини та якості фіксації чашок, що загвинчуються і запресовуються, після виконання їх медіалізації та занурення в зоні анатомічного центра западини. Проаналізовано сумарні переміщення головки стегнового компонента ендопротеза.Результати: установлено, що використання загвинчуваної чашки за умов диспластичного коксартрозу забезпечує сумарні переміщення в (2,2 ÷ 2,4) разу більшого рівня, ніж у ситуаціях її застосування без дефекту кульшової западини. У разі встановлення чашки, яку запресовують, сумарні переміщення більші в 4,7 разу порівняно зі загвинчуваною чашкою. У цих випадках ендопротезування кульшового суглоба з використанням чашок, які запресовують, супроводжується високим ризиком їхньої первинної нестабільності.Висновки: використання загвинчуваних чашок у разі їхньої медіалізації за умов ендопротезування хворих на диспластичний коксартроз забезпечує надійнішу первинну стабільність порівняно з чашками, які запресовують. На рівень напружень у тазовій кістці кульшової западини впливає глибина встановлення чашки, зі збільшенням якої виникає істотніше руйнування кісткової тканини. Виконання ендопротезування кульшового суглоба в разі диспластичного коксартрозу доцільно проводити з використанням загвинчуваної чашки.