Рентгенометричні параметри нижньосегментарного лордозу поперекового відділу хребта та їхній взаємозв’язок із нахилом таза та крижів у фронтальній площині в пацієнтів із дисфункцією крижово-клубового суглоба

Abstract

Objective: to study X-ray parameters of low segments and lumbar spine lordosis in patients with sacroiliac joint dysfunction with healthy volunteers and to compare these parameters relations with x-rays parameters of pelvic tilt, sacral base tilt in frontal plane. Methods: 26 volunteers (18–34 y. o.) and 50 patients (20 to 71 y. o.) with sacroiliac joint dysfunction were examined. Inclusion criterias were: pain in the area posterior spinae iliac superior, irradiated to groin, buttocks, thigh; more than 3 months history of pain; failure the previous conservative treatment; positive 4 from 6 provocative tests. On X-rays we measured:the angles of the cranial plane of sacrum tilt in frontal plane, pelvis and sacrum rotation around axial plane; the width of sacro-iliac joint space. We studied angles of lumbar, segmental lordosis LIV–LV, LV–SI, Albrecht angle, cranial plane of sacrum tilt in sagittal plane. Results: the average value of SS angle in vertical position was lower in all patients than in volunteers (1st cluster — 37,7°; 2nd — 42,8°; 3rd — 30,8°; 4th — 36,8°; volunteers— 43,5°). Patients of all clusters had larger LV–SI angle than volunteers (1st cluster — 17,3°; 2nd — 18,6°; 3rd — 17,2°; 4th — 15,6°; volunteers — 12,2°). Patients of 1st, 3rd, 4th clusters had smaller LL angle than volunteers in vertical position. Patients of 2nd cluster had the same LL angle as volunteers have (1st cluster — 40,7°; 3rd — 37,2°; 4th — 43,5°; 2nd — 49,3°; volunteers — 48,3°). Conclusions: all patients with sacroiliac joint dysfunction had larger segmental lordosis LV–SI with adjacent sacroiliac joint compare to volunteers. Patients of the the 1st, 2nd, 3rd clusters had larger segmental lordosis LIV–LV than volunteers. Patients of the 1st, 3rd, 4th clusters had smaller lumbar lordosis. The most favorable results were in patients of the 2nd cluster.

Цель: изучить рентгенометрические параметры нижнесегментарного и поясничного лордоза у пациентов с дисфункцией крестцово-подвздошного сустава (КПС) в сравнении со здоровыми волонтерами и их взаимосвязь с рентгенометрическими параметрами крестца и таза во фронтальной плоскости. Методы: обследовано 26 практически здоровых волонтеров (возраст от 18 до 34 лет) и 50 пациентов с дисфункцией КПС (возраст от 20 до 71 года). Критерии включения: анамнез боли в зоне posterior spinae iliaca superior, иррадиирующей в пах, ягодицы и бедра, более 3 мес.; безуспешность консервативного лечения; положительные минимум 4 из 6 провокационных тестов. На рентгенограммах измеряли: углы наклона краниальной пластинки крестца во фронтальной плоскости, таза, ротации крестца вокруг аксиальной оси; ширину суставных щелей КПС. Определяли углы: поясничного, сегментарного лордозов LIV–LV, LV–SI, Альбрехта, наклона краниальной пластинки крестца в сагиттальной плоскости (SS). Результаты: средняя величина угла SS в положении стоя у всех пациентов была меньше, чем у волонтеров (кластер 1 — 37,7°, 2 — 42,8°, 3 — 30,8°, 4 — 36,8°, волонтеры — 43,5°). Средние показатели сегментарного лордоза LV–SI у пациентов всех рентгенометрических кластеров оказались значительно большими, чем у волонтеров. У пациентов рентгенометрических кластеров 1, 3 и 4 с дисфункцией КПС был сглажен поясничный лордоз в положении стоя — 40,7°; 37,2° и 43,5° соответственно. Среднее значение поясничного лордоза LL у больных кластера 2 равнялось 49,3°; у волонтеров — 48,3°. Выводы: у пациентов с дисфункцией КПС значительно увеличен сегментарный лордоз LV–SI, смежного КПС сегмента по сравнению со здоровыми волонтерами, а у больных кластеров 1, 2 и 3 — сегментарный лордоз LIV–LV. У пациентов кластеров 1, 3 и 4 определено уплощение поясничного лордоза. Наиболее благоприятные показатели выявлены у пациентов кластера 2.

Мета: вивчити рентгенометричні параметри нижньосегментарного та поперекового лордозів у пацієнтів із дисфункцією крижово-клубового суглоба (ККС) порівняно зі здоровими волонтерами та їхній взаємозв’язок із рентгенометричними показниками крижі й таза у фронтальній площині. Методи: обстежено 26 практично здорових волонтерів (вік від 18 до 34 років) і 50 пацієнтів із дисфункцією ККС (вік від 20 до 71 року). Критерії включення: анамнез болю в зоні posterior spinae iliaca superior, що іррадіює в пах, сідниці та стегно, понад 3 міс.; безуспішність консервативного лікування; позитивні мінімум 4 із 6 провокаційних тестів. На рентгенограмах вимірювали: кути нахилу краніальної пластинки крижі у фронтальній площині, таза, ротації крижі навколо аксіальної осі; ширину суглобових щілин ККС. Визначали кути: поперекового, сегментарного лордозів LIV–LV, LV–SI, Альбрехта, нахилу краніальної пластинки крижі в сагітальній площині (SS). Результати: середня величина кута SS у положенні стоячи у всіх пацієнтів була меншою, ніж у волонтерів (кластер 1 — 37,7°; 2 — 42,8°; 3 — 30,8°; 4 — 36,8°; волонтери — 43,5°). Середні показники сегментарного лордозу LV–SI у пацієнтів усіх рентгенометричних кластерів виявилися значно більшими, ніж у волонтерів. У пацієнтів рентгенометричних кластерів 1, 3 та 4 із дисфункцією ККС був згладжений поперековий лордоз у положенні стоячи — 40,7°; 37,2° і 43,5° відповідно. Середнє значення поперекового лордозу LL у хворих кластеру 2 дорівнювало 49,3°; у волонтерів — 48,3°. Висновки: у пацієнтів із дисфункцією ККС значно збільшений сегментарний лордоз LV–SI, суміжного ККС сегмента порівняно зі здоровими волонтерами, а у хворих кластерів 1, 2 та 3 — сегментарний лордоз LIV–LV. У пацієнтів кластерів 1, 3 та 4 визначено сплощення поперекового лордозу. Найбільш сприятливі показники виявлено у хворих кластера 2.