Біомеханічне обґрунтування деяких варіантів малоінвазивного остеосинтезу у випадку надсиндесмозних переломів зовнішньої кісточки

Abstract

Using the finite element method, the authors studied the deflected mode (DM) both in the «bone-fixing plate» system, which models osteosynthesis of suprasyndesmotic fractures of the lateral malleolus with a rupture of the ligaments of the distal syndesmosis (type C by AO), the above osteosynthesis being made with help of a standard 1/3 AO tubular fixing plate with 6 free screws, as well as in the systems, which model possible modifications of this osteosynthesis owing to decreases in the number of the screws and the fixing plate length. The possibility and expediency of a modification of the above osteosynthesis is shown for fractures of C type, which are close to transverse ones, the maximum number of DM indices of the osseous tissue and the invasiveness degree of the surgical intervention being used as the osteosynthesis efficacy criteria.

Методом конечных элементов изучено напряженно-деформированное состояние (НДС) системы «кость-фиксатор», моделирующей остеосинтез надсиндесмозных переломов наружной лодыжки с разрывом связок дистального синдесмоза (тип С по АО), выполненный с использованием стандартной 1/3трубчатой пластины АО–фиксатора с 6 свободными винтами, а также систем, моделирующих возможные модификации этого остеосинтеза, связанные с уменьшением числа винтов и длины пластины-фиксатора. Для переломов типа С, близких к поперечным, с использованием в качестве критериев эффективности остеосинтеза максимума показателей НДС костной ткани и степени инвазивности хирургического вмешательства, показана возможность и целесообразность модификации рассматриваемого остеосинтеза.

Методом кінцевих елементів вивчено напружено-деформований стан (НДС) системи «кістка-фіксатор», що моделює остеосинтез надсиндесмозних переломів бічної кісточки з розривом зв’язок дистального синдесмозу (тип С за АО), виконаний з використанням стандартної 1/3 трубчастої пластини АО–фіксатора з 6 вільними гвинтами, а також систем, що моделюють можливі модифікації цього остеосинтезу, пов'язані зі зменшенням числа гвинтів і довжини пластини-фіксатора. Для переломів типу С, близьких до поперечних, з використанням в якості критеріїв ефективності остеосинтезу максимуму показників НДС кісткової тканини і ступеня інвазивності хірургічного втручання, показано можливість і доцільність модифікації остеосинтезу, що розглядається.