Особливості рентгеноанатомічних змін кісток кульшового суглоба внаслідок травм

Abstract

Objective: To conduct a retrospective analysis of radiographs and CT scans for studying of typical changes in acetabulum (A) and proximal femur (F) in patients with the consequences of injuries in the area of the hip joint.Methods: We analyzed radiographs and CT scans in 106 patients. Patients were divided into groups: I — false joint of F neck, II – false joint at the level of per-, inter- and subtrochanteric area of F, III — post-traumatic avascular necrosis of F head, IV — posttraumatic coxarthrosis, V — inveterate fracture dislocation. We performed an assessment of condition of the joint space and endplates, F head shape, peculiarities of A, continuity of the pelvic ring, condition of the neck and the proximal F, gap width in pseudarthrosis, defects of greater and lesser thochanters, migra­tion of proximal F up, the presence of metal construction (MK), its stability, and resorption of bone tissue around it. Status of bone structures we evaluated according to Singh and Barnett-Nordin indices.Results: There were determined distinctive changes in the hip joint in each group: I — lysis of the F neck (dominated by full one in 38 % patients), displacement of the proximal F (67 %), MK (40 %), its migration into the joint cavity (14 %), perforation of the A walls (12 %), and osteoporosis (91 %); II — lysis of the F neck in 43 % patients (in 29 % complete one), defects in greater (71 %) and lesser (86 %) trochanters, dislocation of the proximal F and osteoporosis in 100 %, MK (29 %); III — deformation of the F neck (100 %), defects of the A walls (36 %), displacement of the proximal F (82 %), MK (36 %) and osteoporosis (100 %); IV — deformation of the A wall with its defects (80 %), displacement of the proxi­mal F (86 %), MK (31 %) and osteoporosis (91 %); V — defects of the A wall (100 %), violation of pelvic ring integrity (70 %), displacement of the proximal F (40 %), stable MC (20 %), and osteoporosis (100 %).Conclusion: Considering results obtained after arthroplasty in patients with sequelae of injuries in the hip joint it is possible to optimize preoperative planning and to improve treatment.

Цель: провести ретроспективный анализ рентгенограмм и компьютерных томограмм для исследования типичных изменений вертлужной впадины (ВВ) и проксимального отдела бедренной кости (БК) у пациентов с последствиями травм в области тазобедренного сустава.Методы: проанализированы рентгенограммы и КТ-сканы 106 пациентов. Больных разделили на группы: I — ложный сустав шейки БК, II — ложный сустав на уровне чрес-, меж- и подвертельной области БК, III — посттравматический асептический некроз головки БК, IV — посттравматический коксартроз, V — застарелый переломовывих. Проведено оценивание состояния суставной щели и замыкательных пластинок, формы головки БК, особенностей ВВ, непрерывности тазового кольца, состояния шейки и проксимального отдела БК, ширины щели псевдоартроза, дефектов большого и малого вертелов, миграции проксимального отдела БК кверху, наличия металлоконструкции (МК), ее стабильности, резорбции костной ткани вокруг нее. Состояние костных структур оценивали по индексам Singh и Barnett-Nordin.Результаты: определены характерные изменения в области тазобедренного сустава в каждой группе: I — лизис шейки БК (с преобладанием полного у 38 % пациентов), смещение проксимального отдела БК (67 %), МК (40 %), ее миграция в полость сустава (14 %), перфорация стенок ВВ (12 %), остеопороз (91 %); II — лизис шейки БК у 43 % больных (полный у 29 %), дефекты большого (71 %) и малого (86 %) вертелов, смещение проксимального отдела БК и остеопороз у 100 %, МК (29 %); III — деформация головки БК и ВВ (100 %), дефекты стенок ВВ (36 %), смещение проксимального отдела БК (82 %), МК (36 %), остеопороз (100 %); IV — деформация ВВ с дефектами ее стенки (80 %), смещение проксимального отдела БК (86 %), МК (31 %), остеопороз (91 %); V — дефекты стенок ВВ (100 %), нарушение целостности тазового кольца (70 %), смещение проксимального отдела БК (40 %), стабильная МК (20 %), остеопороз (100 %).Вывод: учитывая полученные результаты при эндопротезировании больных с последствиями травм в области тазобедренного сустава, можно оптимизировать дооперационное планирование и улучшить лечение.

Мета: провести ретроспективний аналіз рентгенограм та комп’ютерних томограм для дослідження типових змін кульшової западини (КЗ) і проксимального відділу стегнової кістки (СК) у пацієнтів з наслідками травм у ділянці кульшового суглоба.Методи: проаналізовано рентгенограми і КТ-скани 106 пацієнтів. Хворих розподілили на групи: I –– несправжній суглоб шийки СК, II –– несправжній суглоб на рівні через-, між- та підвертлюгової ділянки СК, III –– посттравматичний асептичний некроз головки СК, IV –– посттравматичний коксартроз, V –– застарілий переломовивих. Проведено оцінювання стану суглобової щілини і замикальних пластинок, форми головки СК, особливостей КЗ, безперервності тазового кільця, стану шийки і проксимального відділу СК, ширини щілини псевдоартрозу, дефектів великого і малого вертлюгів, міграції проксимального відділу СК вгору, наявності металоконструкції (МК), її стабільності, резорбції кісткової тканини навколо неї. Стан кісткових структур оцінювали за індексами Сінгха і Барнетта-Нордіна. Результати: визначено характерні зміни в ділянці кульшового суглоба в кожній групі: I –– лізис шийки СК (з переважанням повного у 38 % пацієнтів), зміщення проксимального відділу СК (67 %), МК (40 %), її міграція в порожнину суглоба (14 %), перфорація стінок КЗ (12 %), остеопороз (91%); II –– лізис шийки СК у 43 % хворих (повний у 29 %), дефекти великого (71 %) і малого (86 %) вертлюгів, зміщення проксимального відділу СК та остеопороз у 100 %, МК (29 %); III –– деформація головки СК і КЗ (100 %), дефекти стінок КЗ (36 %), зміщення проксимального відділу СК (82 %), МК (36 %), остеопороз (100 %); IV –– деформація КЗ із дефектами її стінки (80 %), зміщення проксимального відділу СК (86 %), МК (31 %), остеопороз (91 %); V –– дефекти стінок КЗ (100 %), порушення цілісності тазового кільця (70 %), зміщення проксимального відділу СК (40 %), стабільна МК (20 %), остеопороз (100 %).Висновок: враховуючи отримані результати ендопротезування хворих із наслідками травм у ділянці кульшового суглоба, можна оптимізувати доопераційне планування і покращити лікування.