Перебудова трансплантата передньої хрестоподібної зв’язки за даними МРТ

Abstract

Anterior crucial ligament (ACL) injury is one of the most com­mon injuries of the knee. Magnetically resonance imaging (MRI) is an important method to evaluate and identify the transplant complications associated with ACL reconstruction. Objective: to develop criteria for evaluating new criteria of ACL graft re­structuring. Methods: 95 patients at 3, 6, 9 and 12 months after ACL restoration using MRI are studied. ACL remodeling evalu­ated by MRI-signal intensity in T2 and proton density-weighted sequences (PDW), as well as the degree of homogeneity, using tribal scale. To eliminate subjectivity analysis of MRI-pictures used ratio signal/noise ratio. Data compared to intact ACL in 50 patients is obtained. Results: values of the signal/noise ratio (SNR) decreases from 3 to 9 months after the surgery, in­dicating graft restructuring during this period in all its parts (femoral, tibial and median). There is no difference in ratio sig­nal/noise coefficient obtained 9 and 12 months after the surgery. It is found that even after 12 months after the operation signal intensity of ACL transplantation does not reach intact ligament values. Conclusion: it is developed method of evaluating the dy­namics of recovery after ACL graft using the analysis of MRI images. It involves determining signal strength using the sig­nal/ noise ratio and qualitative evaluation of ACL graft with general view uniformity using tribal scale. It is developed criteria of MRI evaluation for intraarticular ACL graft restructuring. The results should be considered when planning a program of rehabilitation and development of methods aimed at the ac­celeration of biological graft remodeling after ACL reconstruc­tion.Повреждения передней крестообразной связки (ПКС) — одна из самых частых травм связок коленного сустава. Магнитно-резонансная томография (МРТ) является важным методом для оценки трансплантата и выявления осложнений, связанных с реконструкцией ПКС. Цель: разработать МРТ-критерии для оценки перестройки трансплантата ПКС. Методы: с помощью МРТ исследованы 95 пациентов через 3, 6, 9 и 12 мес. после восстановления ПКС. Ремоделирование трансплантата ПКС оценивали по интенсивности МРТ сигнала в Т2 и взвешенных по протонной плотности последовательностях (PDW), а также по степени его однородности, используя трехбалльную шкалу. Для исключения субъективности анализа МРТ-картины применяли коэффициент сигнал/шум (КСШ). Полученные показатели сравнивали с величинами интактной ПКС у 50 пациентов. Результаты: значение КСШ уменьшалось от 3 до 9 мес. после операции, что свидетельствует о перестройке трансплантата в течение этого периода во всех его частях (бедренной, срединной и большеберцовой). Между показателями КСШ, полученными через 9 и 12 мес. после операции, достоверных различий не выявлено. Зафиксировано, что даже через 12 мес. после операции интенсивность сигнала от трансплантата ПКС не достигает значений неповрежденной связки.Выводы: предложена методика оценки динамики восстановления трансплантата ПКС после операции на основе анализа МРТ-изображений. Она предполагает определение интенсивности сигнала с использованием КСШ, а также качественную оценку общего вида трансплантата ПКС по степени его однородности по трехбалльной шкале. Разработаны критерии МРТ-оценки перестройки внутрисуставной части трансплантата ПКС. Результаты необходимо учитывать при планировании программы реабилитации и разработки методик, направленных на ускорение биологического ремоделирования трансплантата после реконструкции ПКС.Ушкодження передньої схрещеної зв’язки (ПСЗ) — одна з найчастіших травм зв’язок колінного суглоба. Магнітно-резонансна томографія (МРТ) є важливим методом для оцінювання трансплантата та виявлення ускладнень, пов’язаних із реконструкцією ПСЗ. Мета: розробити МРТ-критерії для оцінювання перебудови трансплантата ПСЗ. Методи: за допомогою МРТ досліджено 95 пацієнтів через 3, 6, 9 і 12 міс. після відновлення ПСЗ. Ремоделювання трансплантата ПСЗ оцінювали за інтенсивністю МРТ-сигналу в Т2 та зважених за протонною щільністю послідовностях (PDW), а також за ступенем його однорідності, використовуючи трибальну шкалу. Для виключення суб’єктивності аналізу МРТ-картини застосовували коефіцієнт сигнал/шум (КСШ). Отримані показники порівняно з величинами інтактної ПСЗ у 50 пацієнтів. Результати: значення КСШ зменшувалось від 3 до 9 міс. після операції, що свідчить про перебудову трансплантата протягом цього періоду в усіх його частинах (стегновій, серединній і великогомілковій). Між показниками КСШ, отриманими через 9 та 12 міс. після операції, достовірних відмінностей не виявлено. Зафіксовано, що навіть через 12 міс. після операції інтенсивність сигналу від трансплантата ПСЗ не досягає значень неушкодженої зв’язки. Висновки: запропоновано методику оцінювання динаміки відновлення трансплантата ПСЗ після операції на підставі аналізу МРТ-зображень. Вона передбачає визначення інтенсивності сигналу з використанням КСШ, а також якісне оцінювання загального виду трансплантата ПСЗ за ступенем його однорідності за трибальною шкалою. Розроблено критерії МРТ-оцінювання перебудови внутрішньосуглобової частини трансплантата ПСЗ. Результати необхідно враховувати під час планування програми реабілітації та розроблення методик, спрямованих на прискорення біологічного ремоделювання трансплантата після реконструкції ПСЗ.