Рентгенометричне дослідження щільності кісток у разі алокомпозитного ендопротезування (експеримент in vivo)

Спрощена сторінка документа
dc.contributor.authorВирва О.Є.
dc.contributor.authorГоловіна Я.О.
dc.contributor.authorМалик Р.В.
dc.contributor.authorКарпінський М.Ю.
dc.contributor.authorКарпінська О.Д.
dc.date.accessioned2025-11-19T10:00:00Z
dc.date.available2025-11-19T10:00:00Z
dc.date.issued2020
dc.description.abstractФункціональні результати лікування хворих на злоякісні пухлини кісток залежать, зокрема, від виду та якості хірургічного втручання. Мета. Визначити найефективнішу методику фіксації сегментарного кісткового алоімплантата в разі алокомпозитного ендопротезування на підставі вивчення рентгенологічної щільності кісткової тканини в експерименті на дослідних тваринах. Методи. Роботу виконано на 28 самцях білих лабораторних щурів (вік 5 міс., маса тіла 350–400 г), яких розподілили на дві групи по 14 особин у кожній. Усім тваринам проведено алокомпозитне ендопротезування стегнової кістки: у 1-й групі після поперечної остеотомії, у 2-й — після ступінчастої. Щурів виводили з експерименту через 3 і 6 міс. після операції. На рентгенологічних знімках препаратів стегнових кісток вимірювали оптичну щільність кісткового регенерату (зону контакту алоімплантата й кістки реципієнта) та коркового шару кістки реципієнта нижче дистального кінця ендопротеза. Результати. Через 3 та 6 міс. після операції показники оптичної щільності кісткового регенерату суттєво відрізнялися від величин кістки реципієнта в обох групах (р < 0,05). На кінцевий термін дослідження (6 міс.) не виявлено статистично значущої різниці щільності кісткової тканини реципієнта залежно від виду виконаної остеотомії (p = 0,373). Проте кістковий регенерат після виконання ступінчастої остеотомії набрав більшу щільність — (216 ± 26) од., що істотно (р = 0,001) більше, ніж у разі виконання поперечної остеотомії — (161 ± 19) од. Висновки. Використання алокомпозитного ендопротезування довгої кістки зі застосуванням ступінчастої остеотомії сприяє якнайшвидшому наближенню рентгенологічної щільності кісткового регенерату до показників кістки реципієнта, ніж у разі виконання поперечної остеотомії. Це пояснюється досягненням максимальної стабільності фіксації кісткового алоімплантата, що, у свою чергу, сприяє швидшому формуванню міцного кісткового регенерату.
dc.identifier.citationВирва, О.Є., Головіна, Я.О., Малик, Р.В., Карпінський, М.Ю., & Карпінська, О.Д. (2020). Рентгенометричне дослідження щільності кісток у разі алокомпозитного ендопротезування (експеримент in vivo). Ортопедія, травматологія та протезування, (4), 18-24. http://dx.doi.org/10.15674/0030-59872020418-24
dc.identifier.issn0030-5987
dc.identifier.urihttps://archive.sytenko.org.ua/handle/123456789/3100
dc.language.isouk
dc.subjectкісткові алоімплантати
dc.subjectметоди хірургічного лікування злоякісних пухлин кісток
dc.subjectалокомпозитне ендопротезування
dc.subjectостеотомія
dc.titleРентгенометричне дослідження щільності кісток у разі алокомпозитного ендопротезування (експеримент in vivo)
dc.title.alternativeX-ray examination of bone density in allograft-prosthesis composite (in vivo experiment)
dc.typeArticle

Файли

Оригінальний пакет
Зараз показано 1 - 1 з 1
Зображення мініатюри
Назва:
5.pdf
Розмір:
826.72 KB
Формат:
Adobe Portable Document Format
Завантажити
Ліцензійний пакет
Зараз показано 1 - 1 з 1
Немає доступних мініатюр
Назва:
license.txt
Розмір:
1.71 KB
Формат:
Item-specific license agreed to upon submission
Опис:
Завантажити

Колекції

2020, №4