Руйнування кістки й оточуючих тканин у разі вогнепальних переломів довгих кісток кінцівок (клініко-рентгенологічна класифікація). Перше повідомлення

Abstract

Objective. To determine the nature of the destruction of the bone and surrounding tissues in gunshot fractures of the long bones of the extremities and to create their clinical and radiological classification. Material and methods. 123 cases with gunshot fractures of the long bones of the extremities (127 fractures) were studied. The number of intermediate fragments, the magnitude of their transverse displacement, the length of the bone destruction zone, the shape and size of the soft tissue wound were studied. During the operation, the state of the anatomical connection of the fragments with the periosteum and muscles was assessed. Based on known data on the mass and speed of traumatic agents, calculations of their energy that occur during the action of a bullet and a hit by a moving car were made. Results. 97 % of the victims had multifragment fractures, among them 50 % had 2–3 intermediate fragments, 30 % — 4–6 and 22 % — 7 or more, or a primary bone defect was formed. Based on the number of formed intermediate fragments, the magnitude of their transverse displacement and the presence (or absence) of anatomical connection with living tissues, we distinguished three types of gunshot fracture: 1 — with slight or moderate transverse displacement of the intermediate and main fragments (within the diameter of the bone and with preservation of the longitudinal orientation); 2 — with significant transverse displacement of one or more intermediate fragments (in the direction of the projectile movement) with loss of anatomical connection with the periosteum and formation of a parietal defect of the bone and a wound of medium or large size; 3 — with excessive transverse displacement of all intermediate fragments (in the direction of the projectile movement) with loss of their anatomical connection with the periosteum and formation of a complete transverse defect of the bone. It was found that in the majority (66%) of gunshot fractures, despite the presence of a soft tissue wound, the intermediate and main fragments retain an anatomical connection with the periosteum and muscles, and this is of great importance in choosing treatment tactics.

Мета. З’ясувати характер руйнування кістки й оточуючих її тканин за вогнепальних переломів довгих кісток кінцівок і створити їх клініко-рентгенологічну класифікацію. Методи. Досліджено 123 особи з вогнепальними переломами довгих кісток кінцівок (127 переломів). Вивчали кількість проміжних уламків, величину їхнього поперечного зміщення, протяжність зони руйнування кістки, форму та розміри рани м’яких тканин. Під час операції оцінювали стан анатомічного зв’язку уламків з окістям і м’язами. На підставі відомих даних про масу і швидкість травмуючих агентів проведено розрахунки їхньої енергії за умов дії кулі чи удару автомобілем, який рухається. Результати. У 97 % постраждалих були багатоуламкові переломи, серед них 50 % мали 2–3 проміжні уламки, 30 — 4–6 і 22 % — 7 і більше проміжних уламків, або утворився первинний дефект кістки. На підставі кількості утворених проміжних уламків, величини їх поперечного переміщення та наявності (або відсутності) анатомічного зв’язку з живими тканинами нами виділено три типи вогнепальних переломів: 1 — із незначним або помірним поперечним переміщенням проміжних і основних уламків (у межах поперечника кістки і зі збереженням повздовжньої орієнтації); 2 — зі значним поперечним переміщенням одного або декількох проміжних уламків (за напрямом руху снаряда) зі втратою анатомічного зв’язку з окістно-м’язовим футляром та утворенням пристінкового дефекту кістки і рани середніх або великих розмірів; 3 — із надмірним поперечним переміщенням усіх проміжних уламків (за напрямком руху снаряда) з втратою ними анатомічного зв’язку з окістном’язовим футляром та утворенням повного поперечного дефекту кістки. Висновки. Виявлено, що за більшості (66 %) вогнепальних п ереломів, не дивлячись на наявність рани м’яких тканин, проміжні й основні уламки зберігають анатомічний зв’язок з окістям і м’язами, це має важливе значення вибору тактики лікування.