Аналіз чинників ризику та профілактика венозних тромбоемболічних ускладнень у хворих за ендопротезування кульшового суглоба

Abstract

The issue of thromboembolic complications prevention is one of great importance, since patients have a high risk of developing postoperative venous thromboembolism. Objective. To analyze risk factors contributing to the development of venous thromboembolic complications in patients with hip pathology undergoing arthroplasty, and to substantiate its prophylactic measures. Methods. Depending on age, all patients were divided into groups: 20–40 years — 13 individuals, 41–60 years — 13 individuals, 61– 80 years — 42 cases. To assess the effectiveness of thromboprophylaxis, two groups of patients diagnosed with stage III–IV idiopathic coxarthrosis aged 41 to 80 years were compared. 100 patients with various pathologies of the hip who underwent surgical treatment with endoprosthetics were involved. Results. Among the identified nosological forms of pathology, idiopathic coxarthrosis was most frequently diagnosed in patients aged 41 to 80 years. Our study demonstrated dynamic changes in the hemostatic system in patients after total hip arthroplasty when using various drugs for the prevention of thromboembolic complications, taking into account the level of antithrombin-III. In patients of the group I who received nadroparin calcium, the fibrinogen content in the blood before the operation was 4.90 (4.50–5.10) g/l, after 7 days — 4.40 (4.30–4.65), after 14 — 3.54 (2.30–3.75) g/l. In group II, thromboprophylaxis was achieved by taking dabigatran etexilate, before the operation, the fibrinogen content in the blood was 4.87 (4.45–5.15) g/l, after 7 days — 4.30 (4.20–4.50), after 14 — 3.62 (2.35–3.80) g/l. Conclusions. In patients with hip pathology, the main risk factors for venous thromboembolic complications before the endoprosthetic surgery and in the early postoperative period are age 41-80 years, obesity, arterial hypertension, as well as chronic venous insufficiency of the lower extremities. Thromboprophylaxis in total hip arthroplasty should be implemented with an individualized approach, considering not only surgical factors but also the early postoperative period.

Питання профілактики тромбоемболічних ускладнень важливе, оскільки пацієнти мають високий ризик розвитку післяопераційної венозної тромбоемболії. Мета. Проаналізувати чинники ризику розвитку венозних тромбоемболічних ускладнень у хворих із патологією кульшового суглоба після операції ендопротезування й обґрунтувати засоби їхньої профілактики. Методи. Залежно від віку всі пацієнти були поділені на групи: 20–40 років — 13 осіб, 41–60 — 45, 61–80 років — 42 випадки. Для вивчення ефективності тромбопрофілактики сформовано 2 групи хворих із діагнозом коксартроз ІІІ–IV стадії віком від 41 до 80 років. Було залучено 100 пацієнтів з різними патологіями кульшового суглоба, яким проводилось оперативне лікування з ендопротезування. Результати. За визначенням нозологічних форм патологій виявлено, що в хворих віком від 41 до 80 років найчастіше діагностовано ідіопатичний коксартроз. Нами досліджено динаміку показників системи гемостазу в осіб після ендопротезування кульшових суглобів із застосуванням різних препаратів для профілактики тромботичних ускладнень з урахуванням рівня антитромбіну-ІІІ. У хворих І групи, які одержували надропарин кальцію, до операції вміст фібриногену в крові становив 4,90 (4,50–5,10) г/л, через 7 діб — 4,40 (4,30–4,65), через 14 — 3,54 (2,30–3,75) г/л. У ІІ групі тромбопрофілактику досягали шляхом прийому дабігатрану етексилату, до операції вміст фібриногену в крові становив 4,87 (4,45–5,15) г/л, через 7 діб — 4,30 (4,20–4,50), через 14 — 3,62 (2,35–3,80) г/л. Висновки. У хворих з патологією кульшового суглоба основними факторами ризику венозних тромбоемболічних ускладнень до операції ендопротезування та в ранньому післяопераційному періоді є вік від 41 до 80 років, ожиріння й артеріальна гіпертензія, а також хронічна венозна недостатність нижніх кінцівок. Тромбопрофілактика в разі виконання операцій тотального ендопротезування кульшового суглоба потребує індивідуального підходу до пацієнтів із урахуванням факторів ризику як у доопераційному, так і післяопераційному періодах.