Структура зв’язки наколінка щурів за умов її фіксації на різні поверхні імплантатів

Abstract

The difficulties of the organ-preserving operations on the proximal tibia are associated with the need to cut off the patellar ligament during surgical access for ablastic tumor resection, which causes difficulties in restoring the function of the knee joint in the postoperative period.Objective: on experimental rats to determine the morphological features of the restoration of the patellar ligament after fixation on various surfaces of implants.Methods: thirty white laboratory male rats (age 6–7 months, weight 290–380 g) were divided into 3 groups, depending on the implant: I — stainless steel coated with microporous polyethylene terephthalate (Attachment tube), II — titanium coated with corundum ceramics, III — titanium. Implants were inserted into the Attachment area of the patellar ligament on the tibia, the patellar ligament was sutured and refixed 1 mm distal to the implant. The histological analysis was performed after 15 and 90 days. Results: the formation of close contact between the Attachment tube material and the granulation and connective tissues that formed in the area of the patellar ligament injury was found. During the reorganization of the regenerate 3 months after the injury, tendon-like tissue was formed. It contained type I collagen, which was not observed in animals of groups II and III. So, in group II, degenerative changes caused to the formation of the loose connective tissue on 70 % the patella ligament 3 months after surgery, in group III — cartilaginous, loose connective and adipose tissue. Type III collagen predominated in these tissues.Conclusions: the use of the Attachment tube is the most effective for refixing and restoring the function of the extensor mechanism of knee joint after resection of the proximal tibia tumors and the replacement of the bone-articular defect with a modular endoprosthesis.

Сложности выполнения органоcохраняющих хирургических вмешательств на проксимальном отделе большеберцовой кости (ББК) связаны с необходимостью отсекать во время оперативного доступа связку надколенника (СН) для абластичной резекции опухоли, из-за чего в послеоперационном периоде возникают проблемы с восстановлением функции коленного сустава.Цель: в эксперименте на крысах определить морфологические особенности восстановления СН в условиях ее крепления на различные поверхности имплантатов.Методы: 30 белых лабораторных крыс самцов (возраст 6–7 мес., масса тела 290–380 г) разделили на 3 группы по 10 в каждой в зависимости от имплантата: I — нержавеющая сталь, покрытая микропористым полиэтилентерефталатом (Attachment tube), II — титан с покрытием из корундовой керамики, III — титан. В зону крепления СН на ББК вводили имплантаты, СН прошивали и выполняли ее рефиксацию на 1 мм дистальнее имплантата. Через 15 и 90 сут выполнен гистологический анализ.Результаты: установлено формирование тесного контакта между материалом Аttachment tube и образованными в области травмы грануляционной и соединительной тканями. В процессе реорганизации регенерата через 3 мес. после травмы формировалась сухожилиеподобная ткань, содержащая преимущественно коллаген I типа, чего не наблюдали у животных II и III групп. Так, во II группе дегенеративные изменения в СН приводили к образованию через 3 мес. на 70 % ее территории рыхлой соединительной ткани, III — хрящевой, рыхлой соединительной и жировой. В этих тканях преобладал коллаген III типа.Выводы: наиболее эффективным является использование Аttachment tube с целью рефиксации и восстановления функции разгибательного аппарата бедра в случае удаления опухолей проксимального отдела большеберцовой кости с замещением костно-суставного дефекта модульным эндопротезом.

Труднощі виконання органозбережних хірургічних втручань на проксимальному відділі великогомілкової кістки (ВК) пов’язані з необхідністю відсікати під час оперативного доступу зв’язку надколінка (ЗН) для абластичності резекції пухлини, через що в післяопераційному періоді виникають проблеми з відновленням функції колінного суглоба.Мета: в експерименті на щурах визначити морфологічні особливості відновлення СН в умовах її кріплення на різні поверхні імплантатів.Методи: 30 білих лабораторних щурів самців (вік 6–7 міс., маса тіла 290–380 г) розділили на 3 групи по 10 у кожній залежно від імплантата: I — іржостійка сталь, покрита мікропористим поліетилентерефталатом (Attachment tube), II — титан із покриттям з корундової кераміки, III — титан. У зону кріплення ЗН на ВК вводили імплантати, ЗН прошивали та виконували її рефіксацію на 1 мм дистальніше імплантата. Через 15 і 90 діб виконаний гістологічний аналіз.Результати: встановлено формування тісного контакту між матеріалом Аttachment tube й утвореними в зоні травми грануляційною та сполучною тканинами. У процесі реорганізації регенерату через 3 міс. після травми формувалася сухожилкоподібна тканина, яка містила переважно колаген I типу, чого не спостерігали у тварин II і III груп. Зокрема, у II групі дегенеративні зміни у ЗН призводили до утворення через 3 міс. на 70 % її території пухкої сполучної тканини, III — хрящової, пухкої сполучної і жирової. У цих тканинах переважав колаген III типу.Висновки: найбільш ефективним є використання Аttachment tube з метою рефіксації та відновлення функції розгинального апарата стегна в разі видалення пухлин проксимального відділу великогомілкової кістки зі заміщенням кістково-суглобового дефекту модульним ендопротезом.