Хірургічне лікування остеопоротичних переломів проксимального відділу стегнової кістки (огляд літератури)

Abstract

Proximal femur fractures is the complex medical-social problem because of prevalence in the elderly patients and is related to the most dangerous complications of osteoporosis. Difficulties in the treatment of trochanteric fractures in the patients of this category not related only to osteoporotic changes, but to comorbities. Epidimeology, classification, treatment principles of proximal femur in the elderly patients are presented in this work. It is noted, that determination of the bone density is the main volume for the fracture risk prediction in the elderly patients, decreasing of the bone mass burdens the course of traumatological and orthopedic pathology. As the result of scientific publications analyses, we revealed debatable questions in the treatment of the elderly patients. At present, active surgical tactic is the most recognized, however, in spite of the implants manifold, precise indications for the definitive implant application and osteosynthesis methods are not well defined, especially in the light of the age aspect. Problems of the early rehabilitation for the weight bearing and motion, improving and preservation of the somatic status, lethality decreasing, demand further specification. In-depth studies are necessary for the determination of the differentiated osteosynthesis choice and treatment technology optimization for the improving of the surgical treatment in elderly patients with extraarticular proximal femur fractures. Perspective directions in the treatment of the extraarticular proximal femur fractures in the elderly patients are extracted.

Переломы проксимального отдела бедренной кости являются сложной медико-социальной проблемой из-за распространенности у пациентов пожилого возраста и относятся к наиболее серьезным осложнениям остеопороза. Сложность лечения вертельных переломов у больных этой возрастной категории связана не только с остеопоротическими изменениями, но и сопутствующей патологией. В работе подробно описана эпидемиология, классификации, принципы лечения переломов проксимального отдела бедренной кости в пожилом и старческом возрасте. Отмечено, что исследование минеральной плотности костной ткани является основным для определения риска возникновения переломов у пациентов старших возрастных групп, а снижение костной массы отягощает течение травматологической и ортопедической патологии. В результате проведенного анализа научных публикаций выявлены проблемные вопросы лечения пациентов пожилого и старческого возраста. В настоящее время активная хирургическая тактика лечения переломов проксимального отдела бедренной кости является общепризнанной. Установлены основные показания к разным методикам остеосинтеза и эндопротезирования. Однако, несмотря на многообразие предложенных конструкций, не определены четкие показания для применения того или иного фиксатора и метода остеосинтеза, особенно в возрастном аспекте. Вопросы раннего восстановления функции опоры и движения, улучшения или сохранения соматического состояния, снижения количества летальных случаев требуют детализации. Углубленные исследования необходимы по дифференцированному выбору вида остеосинтеза или эндопротезирования и оптимизации технологии лечения для улучшения результатов хирургических вмешательств у больных с внесуставными переломами проксимального отдела бедренной кости. Выделены перспективные направления в лечении внесуставных переломов проксимального отдела бедренной кости у лиц пожилого и старческого возраста.

Переломи проксимального відділу стегнової кістки є складною медико-соціальною проблемою через поширеність у пацієнтів похилого віку й належать до найсерйозніших ускладнень остеопорозу. Складність лікування вертлюгових переломів у хворих цієї вікової категорії пов’язана не тільки з остеопоротичними змінами, а й супутньою патологією. У роботі докладно описана епідеміологія, класифікація, принципи лікування переломів проксимального відділу стегнової кістки в похилому і старечому віці. Відзначено, що дослідження мінеральної щільності кісткової тканини є основним для визначення ризику виникнення переломів у пацієнтів старших вікових груп, а зниження кісткової маси обтяжує перебіг травматологічної та ортопедичної патології. У результаті проведеного аналізу наукових публікацій виявлені проблемні питання лікування пацієнтів похилого і старечого віку. Нині активна хірургічна тактика лікування переломів проксимального відділу стегнової кістки є загальновизнаною. Встановлено основні показання до різних методик остеосинтезу та ендопротезування. Однак, незважаючи на різноманіття запропонованих конструкцій, не визначені чіткі показання для застосування певного фіксатора і методу остеосинтезу, особливо у віковому аспекті. Питання раннього відновлення функції опори та руху, поліпшення або збереження соматичного стану, зниження кількості летальних випадків потребують деталізації. Поглиблені дослідження необхідні по диференційованому вибору виду остеосинтезу або ендопротезування та оптимізації технології лікування для поліпшення результатів хірургічних втручань у хворих із позасуглобовими переломами проксимального відділу стегнової кістки. Означені перспективні напрямки в лікуванні позасуглобових переломів проксимального відділу стегнової кістки в осіб похилого та старечого віку.