Ускладнення та помилки переднього міжтілового автокістковопластичного цервікоспондилодезу

Abstract

Full coalescence after the anterior interbody fusion using bone cortical-cancellous iliac crest autografts and rigid plates in the surgical treatment of fresh injuries of the cervical spine may be reached in 95–100 % of cases. Despite on this the number of unsatisfactory results of operations related to bone graft amounts 50.7 %, and complications due to the use of hardware can range from 5 % to 35 %. Objective: To analyze the complications and mistakes after the anterior interbody bone fusion using cortical-cancellous iliac crest autografts and rigid plates in cases of surgical treatment of the subaxialcervical functional spinal units’ injuries. Material and Methods: There were analyzed outcomes in 123 patients with fresh cervical spine injuries, 91 (73.9 %) men and 32 (26.08 %) of women aged from 16 to 67 years among them. For all patients we performed decompressive and stabilizing surgeries by means of bone cortical-cancellous autografts from the ipsilateral iliac crest and rigid plates developed at the Institute according to known and designed at the Institute techniques. Time from injury to surgery ranged from 3 to 42 hours (mean, 9.54 hours), and duration of surgery ranged from 90 to 210 minutes (average, 1 hour 50 minutes). All patients were examined clinically and radiologically by known methods. Results: An interbody fusion was achieved in 95.8 % of cases, and the overall complication rate was 30.9 %. All complications and mistakes were systematized and analyzed. The greatest number of complications was associated with metal constructs (11.38 %), with bone graft implemented in interbody space (4.87 %) and occurred on the site of the donor wound (5.69 %). The least amount of complications was observed at the postoperative cervical wound region (3.24 %). Conclusions: Enhancement of a technique for the anterior interbody fusion by means of bone autografts and cervical rigid plates and careful compliance with the principles of stabilization of the cervical functional spinal units as well as rules for such surgeries will prevent technical mistakes, reduce the number of complications and improve outcome.

Полноценное сращение позвонков после переднего межтелового спондилодеза (ПМС) с использованием костных кортикально-губчатых аутотрансплантатов из гребня подвздошной кости и ригидных пластин у пациентов с недавно полученными повреждениями шейного отдела позвоночника достигает 95–100 % случаев. В то же время количество неудовлетворительных результатов таких операций, связанных с костными трансплантатами, составляет 50,7 %, а с металлоконструкциями — от 5 до 35 %. Цель: проанализировать осложнения и ошибки ПМС с использованием костных кортикально-губчатых аутотрансплантатов из гребня подвздошной кости и ригидных пластин в случае хирургического лечения недавно полученных повреждений шейных субаксиальных позвоночных двигательных сегментов. Методы: проанализированы результаты лечения 123 больных (91 мужчина и 32 женщины в возрасте от 16 до 67 лет) с недавно полученными повреждениями, которым провели декомпрессионно-стабилизирующие вмешательства с использованием костных кортикально-губчатых аутотрансплантатов из гребня ипсилатеральной подвздошной кости и ригидных пластин конструкции ИППС им. проф. М. И. Ситенко. Операции выполняли через 3–42 ч после травмы, их продолжительность составляла 90–210 мин. Все больные обследованы клинически и рентгенологически. Результаты: межтеловое сращение достигнуто в 95,8 % случаев, а общее количество осложнений составило 30,9 %. В основном осложнения были связаны с металлоконструкциями (11,38 %), костными трансплантатами (4,87 %) и состоянием донорской раны (5,69 %). Наименьшее количество осложнений наблюдали со стороны послеоперационной раны (3,24 %). Выводы: совершенствование методики переднего межтелового аутокостнопластического металлоспондилодеза, тщательное соблюдение принципов стабилизации шейных позвоночных двигательных сегментов и правил выполнения таких операций позволят сократить количество осложнений и улучшить результаты лечения пациентов.

Повноцінне зрощення хребців після переднього міжтілового спондилодезу (ПМС) з використанням кісткових кортикально-губчастих автотрансплантатів з гребеня здухвинної кістки та ригідних пластин у пацієнтів з недавно отриманими ушкодженнями шийного відділу хребта сягає 95–100 % випадків. Водночас кількість незадовільних результатів таких операцій, пов’язаних з кістковими трансплантатами, становить 50,7 %, а з металоконструкціями — від 5 до 35 %.Мета: проаналізувати ускладнення та помилки ПМС з використанням кісткових кортикально-губчастих автотрансплантатів з гребеня здухвинної кістки та ригідних пластин у разі хірургічного лікування недавно отриманих ушкоджень шийних субаксіальних хребтових рухових сегментів. Методи: проаналізовано результати лікування 123 хворих (91 чоловік та 32 жінки віком від 16 до 67 років) з недавно отриманими ушкодженнями, яким провели декомпресивно-стабілізувальні втручання з використанням кісткових кортикально-губчастих автотрансплантатів з гребеня іпсілатеральної здухвинної кістки та ригідних пластин конструкції ІПХС ім. проф. М. І. Ситенка. Операції виконували через 3–42 год після травми, їх тривалість становила 90–210 хв. Усіх хворих обстежено клінічно та рентгенологічно. Результати: міжтілове зрощення досягнуто в 95,8 % випадків, а загальна кількість ускладнень становила 30,9 %. Здебільшого ускладнення були пов’язані з металоконструкціями (11,38 %), кістковими трансплантатами (4,87 %) та станом донорської рани (5,69 %). Найменшу кількість ускладнень спостерігали з боку післяопераційної рани (3,24 %). Висновки: удосконалення методики переднього міжтілового автокістковопластичного металоспондилодезу, ретельне дотримання принципів стабілізації шийних хребтових рухових сегментів та правил виконання таких операцій дадуть змогу скоротити кількість ускладнень та покращити результати лікування пацієнтів.