Діагностика ушкоджень човноподібно-півмісяцевої зв’язки

Abstract

The main problem in the diagnostics of scapho-lunate ligament injury is the relative rare detailed clinical and radiologic picture, the lack of information and pronounced dissonance between anatomic types if injuries and clinical symptoms.Methods: we examined 63 patients (47 men, 16 female, average age 34.4 years) who had surgery treatment because of scapho-lunate ligament injury. We assessed the informative (sensitivity/specificity) of clinical signs and data obtained with X-ray, computer tomography, magnetic resonance investigation and ultrasound.Results: in the basis of scapho-lunate ligament injury lies the progressive instability with extensor contracture and degenerative changes in radial joint. The diagnostics of the early stages of ligament injury is based on anamnesis morbid and quite sensitive clinical tests: Watson — 96 %, scapho-lunate displacement — 53 %, «flexed wrist-extension fingers» — 75 %. But because of their low specificity (4–6 %) additional methods of examination are needed — X-ray, computer tomography, magnetic resonance investigation, ultrasound.Conclusions: for those injuries which accompined with static instability we use X-ray or computer tomography in order to identify such signs as «Terry Thomas» symptom, «ring», scaphoid shortening. Their sensitivity at the IV–VI stages is almost 100 %. In cases of I–III stages of ligament injury the most specificity is magnetic resonance investigation study. Ultrasound is high informative at ligament injury and carpal instability, but it does not give the full picture of disorganization of wrist joint, it does not give opportunity to divide the stage of injury and choose the method of treatment, so it can be as additional method of examination

Основной проблемой в диагностике повреждений ладьевидно-полулунной связки является относительная редкость развернутой клинико-рентгенологической картины, ее недостаточная информативность, а также выраженный диссонанс между анатомическими вариантами нарушений и клинической симптоматикой.Методы: обследовано 63 больных (47 мужчин, 16 женщин, средний возраст 34,4 года), прошедших стационарное хирургическое лечение по поводу повреждения ладьевидно-полулунной связки. Оценивали информативность (чувствительность/специфичность) клинических признаков и данных, полученных с помощью методов визуализации — рентгенографии, компьютерной (КТ) и магнитно-резонансной (МРТ) томографии, ультрасонографии (УСГ).Результаты: в основе синдрома повреждения ладьевидно-полулунной связки лежит прогрессирующая нестабильность с разгибательной установкой промежуточного сегмента и развитие дегенеративных изменений в кистевом суставе. Диагностика начальных форм нарушений связки базируется на данных анамнеза и достаточно чувствительных клинических тестах: Watson — 96 %, ладьевидно-полулунного сдвига — 53 %, «согнутая кисть – разогнутые пальцы» — 75 %. Однако из-за их низкой специфичности (4–6 %) необходимы дополнительные методы — рентгенография, КТ, МРТ, УСГ.Выводы: для повреждений, сопровождающихся статической нестабильностью, используют рентгенографию или КТ с выявлением таких признаков, как симптом «Терри Томаса», «кольца», укорочение ладьевидной кости. Их чувствительность при IV–VI стадиях заболевания стремится к 100 %. В случае I–III степеней повреждения связки наибольшую специфичность демонстрирует МРТ-исследование кистевого сустава. УСГ имеет высокую информативность по выявлению нарушений связки и карпальной нестабильности, однако не дает полной картины дезорганизации кистевого сустава, не позволяет разграничить степени повреждения и определить тактику лечения, поэтому является вспомогательным методом.

Основною проблемою в діагностиці ушкоджень човноподібно-півмісяцевої зв’язки є відносна рідкість розгорнутої клініко-рентгенологічної картини, її недостатня інформативність, а також виражений дисонанс між анатомічними варіантами порушень і клінічною симптоматикою.Методи: обстежено 63 хворих (47 чоловіків, 16 жінок, середній вік 34,4 року), які пройшли стаціонарне хірургічне лікування з приводу ушкодження човноподібної-півмісяцевої зв’язки. Оцінювали інформативність (чутливість/специфічність) клінічних ознак і даних, отриманих за допомогою методів візуалізації — рентгенографії, комп’ютерної (КТ) та магнітно-резонансної (МРТ) томографії, ультрасонографії (УСГ).Результати: в основі синдрому ушкодження човноподібно-півмісяцевої зв’язки лежить прогресована нестабільність із розгинальною установкою проміжного сегмента та розвиток дегенеративних змін у кистьовому суглобі. Діагностика початкових форм порушень зв’язки базується на даних анамнезу та досить чутливих клінічних тестах: Watson — 96 %, човноподібно-півмісяцевого зсуву — 53 %, «зігнута кисть – розігнуті пальці» — 75 %. Проте через їхню низьку специфічність (4–6 %) необхідні додаткові методи — рентгенографія, КТ, МРТ, УСГ.Висновки: для ушкоджень, які супроводжуються статичної нестабільністю, використовують рентгенографію або КТ із виявленням таких ознак, як симптом «Террі Томаса», «кільця», вкорочення човноподібної кістки. Їхня чутливість у разі IV–VI стадій захворювання наближається до 100 %. У разі I–III ступенів ушкодження зв’язки найбільшу специфічність демонструє МРТ-дослідження кистьового суглоба. УСГ має високу інформативність щодо виявлення порушень зв’язки та карпальної нестабільності, проте не дає повної картини дезорганізації кистьового суглоба, не дозволяє розмежувати ступінь ушкодження та визначити тактику лікування, тому є допоміжним методом.