Віддалені результати лікування біполярною геміартропластикою осіб похилого та старечого віку з баготовідламковими переломами проксимального відділу стегнової кістки

Abstract

Treatment of elderly and senile patients with fractures of the proximal femur remains an relevant problem in clinical medicine. Joint replacement in such patients is an alternative to osteosynthesis.Objective: to study the long-term results of treatment of elderly and senile patients with fragment fractures proximal femur by the method of bipolar hemiarthroplasty.Methods: the results of treatment of 20 patients (mean age (79.2 ± 9.1) years) with proximal femur fractures evaluated by cement bipolar hemiarthroplasty with augmentation and fixation with wires were evaluated. In 60 % of the patients there were fractures of type 31A2 according to AO/ASIF classification, in 25 % — 31A3. All have a concomitant pathology with the prevalence cardiovascular system deseases. The pain syndrome, the static-dynamic activity of the patients, the deformation and the amplitude of the movements of the operated limb were evaluated using the Harris score.Results: excellent and good results were obtained in 95 % of patients, unsatisfactory — in 5 %. The evaluation o f t he f unctional s tate a ccording t o the Harris s core i ncreased from (64.9 ± 13.4) scores on the 12th day to (86.3 ± 6.9) and (89.5 ± 4.8) scores at 2 months and 3–5 years respectively.Conclusions: the results of treatment of elderly and senile patients with fragment fractures of proximal femur using the method of bipolar hemiarthroplasty testify to its effectiveness. The use of this method allows to improve the quality of life in patients after surgery due to the early function of the hip joint and the damaged lower limb. Preservation of bone fragments and their wire fixation during joint replacement of lateral fractures of the femur provides stability of the implant, helps minimize its «subsidence» in the femoral canal.

Лечение пациентов пожилого и старческого возраста с переломами проксимального отдела бедренной кости (ПОБК) остается актуальной проблемой клинической медицины. Эндопротезирование тазобедренного сустава у таких пациентов является альтернативой остеосинтезу.Цель: изучить отдаленные результаты лечения пациентов пожилого и старческого возраста с осколочными переломами ПОБК методом биполярной гемиартропластики.Методы: оценены результаты лечения 20 больных (средний возраст (79,2 ± 9,1) года) с переломами ПОБК, которым применена цементная биполярная гемиартропластика с аугментацией, фиксацией спицами. У 60 % пациентов были переломы типа 31А2 по классификации АО/ASIF, у 25 % — 31А3. У всех выявлена сопутствующая патология с доминированием заболеваний сердечно-сосудистой системы. Болевой синдром, статико-динамическую активность пациентов, деформацию и амплитуду движений оперированной конечности оценивали с использованием шкалы Харриса.Результаты: отличные и хорошие результаты получены у 95 % больных, неудовлетворительные — у 5 %. Оценка функционального состояния по шкале Харриса увеличилась от (64,9 ± 13,4) баллов на 12-е сут до (86,3 ± 6,9) и (89,5 ± 4,8) баллов через 2 мес. и 3–5 лет соответственно.Выводы: полученные результаты лечения пациентов пожилого и старческого возраста с осколочными переломами ПОБК с использованием метода биполярной гемиартропластики свидетельствуют об его эффективности. Применение этого метода позволяет улучшить качество жизни пациентов после операции за счет ранней функции тазобедренного сустава и поврежденной нижней конечности. Сохранение отломков кости и их фиксация спицами при эндопротезировании латеральных переломов бедренной кости обеспечивает стабильность ножки эндопротеза, способствует минимизации ее «проседания» в бедренном канале.

Лікування пацієнтів похилого та старечого віку з переломами проксимального відділу стегнової кістки (ПВСК) залишається актуальною проблемою клінічної медицини. Ендопротезування кульшового суглоба в таких пацієнтів є альтернативою остеосинтезу.Мета: вивчити віддалені результати лікування пацієнтів похилого та старечого віку з багатовідламковими переломами ПВСК методом біполярної геміартропластики.Методи: оцінені результати лікування 20 хворих (середній вік (79,2 ± 9,1) року) з переломами ПВСК, яким застосована цементна біполярна геміартропластіка з аугментацією, фіксацією спицями. У 60 % пацієнтів були переломи типу 31А2 за класифікацією АО/ASIF, у 25 % — 31А3. У всіх виявлена супутня патологія з домінуванням захворювань серцево-судинної системи. Больовий синдром, статико-динамічну активність пацієнтів, деформацію й амплітуду рухів оперованої кінцівки оцінювали з використанням шкали Харріса.Результати: відмінні та добрі результати отримані у 95 % хворих, незадовільні — у 5 %. Оцінка функціонального стану за шкалою Харріса збільшилася від (64,9 ± 13,4) балів на 12-ту добу до (86,3 ± 6,9) і (89,5 ± 4,8) балів через 2 міс. і 3–5 років відповідно.Висновки: отримані результати лікування пацієнтів похилого та старечого віку з багатовідламковими переломами ПВСК із використанням методу біполярної геміартропластики свідчать про його ефективність. Застосування цього методу дає змогу поліпшити якість життя пацієнтів після операції завдяки ранньому функціонуванню кульшового суглоба й ушкодженої нижньої кінцівки. Збереження відламків кістки та їх фіксація спицями під час ендопротезування латеральних переломів стегнової кістки забезпечує стабільність ніжки ендопротеза, сприяє мінімізації її «просідання» в стегновому каналі.