Сучасні підходи до лікування туберкульозного спондиліту

Abstract

In today’s epidemiological situation incidence of osteoarticular tuberculosis takes the first place in the structure and morbidity of extrapulmonary tuberculosis in our country, and tuberculosis of the spine has the first place among the bones and joints af­fection. Purpose: to attract the attention of practitioners to the problem of tuberculosis spondylitis treatment (TS) and improv­ing its efficiency. Methods: The survey data reports and medi­cal records of 175 patients diagnosed for the first time TC. The patients were divided into two groups: I — 93 (53.1 %) subjects underwent surgery on the affected vertebrae by specific destruc­tive process, II — 82 (46.9 %) patients after the conservative treatment. Patients in group I by neurological disorders degree as follows: Type A — 8, B — 12, C — 16, D — 40, E — 17. Patients with uncomplicated disease, as well as with the indi­cation to surgical treatment, but with significant risk of decom­pensation due to comorbidities continued conservative treat­ment. In group II patients with severe neurological were less: Type A — 0, B — 0, C — 3, D — 7, E — 72. Chemotherapy was conducted according to internationally accepted protocols and standards Tuberculosis (Order No 620, 2014 , Ministry of Health of Ukraine). Results: long-term results of TS treatment (2 to 10 years) were studied in 85 (91.4 %) patients in group I and in 76 (92.7 %) — II. Clinical, radiological, neurological surveys, as well as in the case shown, the computer tomography revealed no recurrence of the disease. Excellent results were obtained in 46 (54.2 %) patients in group I and in 65 (85,6 %) — II, good — in 21 (24.7 %) and 9 (11.8 %), respectively, satisfactory — 14 (16.4 %) and 2 (2.6 %). Unsatisfactory results were observed in 4 (4.7 %) patients in group I. Conclusions: The analysis of the long-term results in the treatment of patients showed that the use of combination therapy, and surgical treatment of TS allows to achieve high efficiency of treatment.

В условиях современной эпидемиологической обстановки костно-суставной туберкулез занимает первое место в структуре заболеваемости и болезненности внелегочным туберкулезом в нашей стране, а туберкулез позвоночника на первом месте среди поражений костей и суставов. Цель: привлечение внимания практических врачей к проблеме лечения туберкулезного спондилита (ТС) и повышение его эффективности. Методы: проанализированы данные протоколов обследований и медицинская документация 175 больных с диагностированным впервые ТС. Больных разделили на две группы: I — 93 (53,1 %) человека, им проводили хирургические вмешательства на пораженных специфическим деструктивным процессом позвонках, II — 82 (46,9 %) с консервативным лечением. Пациенты I группы по степени неврологических расстройств распределились следующим образом: тип А — 8, В — 12, С — 16, D — 40, Е — 17. Пациентов с неосложненными формами заболевания, а также с показаниями для хирургического этапа лечения, но со значительным риском из-за декомпенсации сопутствующей патологии продолжали лечить консервативно. Во II группе больных с выраженными неврологическими осложнениями было значительно меньше: тип А — 0, В — 0, С — 3, D — 7, E — 72. Химиотерапию проводили согласно принятым во фтизиатрии протоколам и стандартам (приказ № 620, 2014 г., МЗ Украины). Результаты: отдаленные результаты лечения ТС (от 2 до 10 лет) изучены у 85 (91,4 %) больных I группы и у 76 (92,7 %) — II. Клиническое, рентгенологическое, неврологическое обследование, а также в показанных случаях компьютерная томография не выявили рецидивов заболевания. Отличные результаты получены у 46 (54,2 %) больных I группы и у 65 (85,6 %) — II, хорошие — у 21 (24,7 %) и 9 (11,8 %) соответственно, удовлетворительные — у 14 (16,4 %) и 2 (2,6 %). Неудовлетворительный результат отмечен у 4 (4,7 %) больных I группы. Выводы: анализ отдаленных результатов лечения обследованных больных показал, что применение комплексной терапии и хирургии ТС позволяет добиться высокой эффективности лечения.

В умовах сучасної епідеміологічної обстановки кістково-суглобовий туберкульоз займає перше місце в структурі захворюваності позалегеневим туберкульозом у нашій країні, а туберкульоз хребта на першому місці серед уражень кісток і суглобів. Мета: привернути увагу практичних лікарів до проблеми лікування туберкульозного спондиліту (ТС) та підвищити його ефективність. Методи: проаналізовано протоколи обстежень та медична документація 175 хворих з діагностованим уперше ТС. Хворих розподілили на дві групи: I — 93 (53,1 %) особи, їм проводили хірургічні втручання на уражених специфічним деструктивним процесом хребцях, II — 82 (46,9 %) із консервативним лікуванням. Пацієнти I групи за ступенем неврологічних розладів розподілилися так: тип А — 8, В — 12, С — 16, D — 40, Е — 17. Пацієнтів з неускладненими формами захворювання, а також із показаннями для хірургічного етапу лікування, але зі значним ризиком через декомпенсацію супутньої патології продовжували лікувати консервативно. У II групі хворих із вираженими неврологічними ускладненнями було значно менше: тип А — 0, В — 0, С — 3, D — 7, E — 72. Хіміотерапію проводили за чинними у фтизіатрії протоколами і стандартами (наказ № 620, 2014 р., МОЗ України). Результати: віддалені результати лікування ТС (від 2 до 10 років) вивчені у 85 (91,4%) хворих I групи і в 76 (92,7%) — II. Клінічне, рентгенологічне, неврологічне обстеження, а також у рекомендованих випадках комп’ютерна томографія не виявили рецидивів захворювання. Відмінні результати отримані в 46 (54,2 %) хворих I групи і в 65 (85,6 %) — II, хороші — у 21 (24,7 %) і 9 (11,8 %) відповідно, задовільні — в 14 (16,4 %) і 2 (2,6 %). Незадовільний результат відзначено в 4 (4,7 %) хворих I групи. Висновки: аналіз віддалених результатів лікування обстежених хворих показав, що застосування комплексної терапії та хірургії ТС дає змогу домогтися високої ефективності лікування.