2021, №4

Постійний URI для цієї колекції

https://archive.sytenko.org.ua/handle/123456789/3022

Перегляд

Перегляд 2021, №4 за темою "ліктьовий суглоб"

Зараз показано 1 - 1 з 1
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Іпсилатеральні ушкодження ліктьового суглоба та дистального відділу променевої кістки
    (2021) Мателенок Є.М.
    Ушкодження ліктьового суглоба та переломи дистального відділу променевої кістки однойменної кінцівки трап­ляються дуже рідко, а травми досить різноманітні. Мета. Проаналізувати характер іпсилатеральних ушкоджень ліктьового суглоба та дистального метаепіфіза променевої кістки у зв’язку з особливостями енергоємності травмування, розглянути варіанти лікувальної тактики, які використовують за таких ушкоджень. Методи. Дослідження базується на ретроспективному аналізі клінічного матеріалу 8 пацієнтів із іпсилатеральними ушкодженнями ліктьового суглоба та переломами дистального відділу променевої кістки (3 чоловіки, 5 жінок, середній вік (39 ± 5) років). Окрім перелому дистального відділу променевої кістки, в 1 випадку був вивих передпліччя, у 5 — переломовивихи в ліктьовому суг­лобі, 2 — переломи дистального метаепіфіза плечової кістки. Хірургічне лікування ушкоджень у ділянці ліктьового суглоба проведено у 7 випадках, а в ділянці променево-зап’ясткового суглоба — у 3. Результати. Окрім 2 пацієнтів, травми отримані внаслідок падіння з висоти від 1 до 12 м. Проведено ранжування важкості ушкоджень та аналіз їхнього співвідношення з показниками висоти падіння пацієнтів, тобто з енергоємністю травмування. Розглянуто особливості лікування пацієнтів із однобічними ушкодженнями в ділянці ліктьового та променево-зап’ясткового суглобів. Висновки. Більшість випадків іпсилатеральних ушкоджень зони ліктьового та променево-зап’ясткового суглобів трапляються в разі падіння з деякої висоти, рідше — з висоти власного зросту. Ступінь тяжкості ушкодження прямо залежить від висоти падіння (коефіцієнт кореляції r = 0,78). Характер травми в зоні ліктьового суглоба визначається позицією кінцівки на момент приземлення, а також можливістю послідовного додаткового зіткнення зони ліктьового суглоба з травмувальними агентами. За умов падіння зі значної висоти вагома ймовірність виникнення політравм, що обумовлює багатоетапність лікування. Важливо для пацієнтів з іпсилатеральними ушкодженнями є обґрунтування черговості втручань або маніпуляцій.