2020, №4

Постійний URI для цієї колекції

https://archive.sytenko.org.ua/handle/123456789/3094

Перегляд

Перегляд 2020, №4 за темою "кульшова западина"

Зараз показано 1 - 2 з 2
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Кісткова алопластика в разі ревізійного ендопротезування кульшового суглоба за умов асептичної нестабільності ацетабулярного компонента
    (2020) Філіпенко В.А.; Воронцов П.М.; Гусак В.С.; Арутюнян З.А.; Самойлова К.М.; Сльота О.М.; Мезенцев В.О.
    Втрата кісткової тканини та значні дефекти кульшової западини залишаються однією з основних проблем у разі ревізійного ендопротезування кульшового суглоба. Перспективними для заповнення дефектів кісток можуть бути матеріали на основі алогенної кістки після різних видів опрацювання. Мета. Проаналізувати результати реконструкції кульшової западини з використанням кісткових алоімплантатів «ОМС-А» в разі ревізійного ендопротезування. Методи. Вивчено результати обстеження та лікування 57 пацієнтів (33 жінки, 24 чоловіки; вік на момент госпіталізації від 24 до 81 року). Діагноз «Асептична нестабільність компонентів ендопротеза» встановлювали на підставі сукупності клінічних проявів захворювання, даних лабораторних досліджень, рентгено­графії, комп’ютерної томографії з 3D-реконструкцією. Відповідно до класифікації W. G. Paprosky дефекти I типу складали найбільшу групу — 25 пацієнтів (44 %), II — 13 (23 %), III — 19 (33 %). Для реконструкції кульшової западини у 21 людини (37 %) використаний кортикально-губчастий гранулят (КГГ), 28 (49 %) — об’ємні кісткові імплантати (ОКІ), 8 (14 %) — комбінація КГГ і ОКІ. Усім пацієнтам проведено ревізійне ендопротезування кульшового суглоба передньолатеральним доступом за Хардінгом. Дефект кульшової западини щільно заповнювали алоімплантатом. Результати. За даними рентгенографії та класифікацією G. A. Gie результати оцінено як добрі у 36 пацієнтів (63 %), задовільні — у 14 (25 %). Проявів інфекції, пов’язаних із використанням алоімплантатів не виявлено. Необхідність повторного хірургічного втручання з метою відновлення кульшової западини виникла в 7 осіб (12 %). Висновки. Клінічна ефективність використання алоімплантатів кісткових «ОМС-А» для реконструкції кульшової западини за класифікацією W. G. Paprosky склала: з дефектом I типу — 92 %; ІI — 92,3 %; ІІІ — 78,9 %.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Особливості ендопротезування кульшового суглоба та відновлення його функціонування в пацієнтів із низькою кістковою масою (огляд літератури)
    (2020) Філіпенко В.А.; Бондаренко С.Є.; Баднауі А.А.; Мезенцев В.О.; Мальцева В.Є.
    Мета. На підставі аналізу наукової літератури оцінити поширеність остеопорозу й остеопенії серед пацієнтів, яким виконують ендопротезування кульшового суглоба через остеоартроз, та встановити їхній вплив на вибір ендопротезів і відновлення функції суглоба після хірургічного втручання. Остеопороз і остеопенію виявляють у 21–32 % пацієнтів, яким призначають ендопротезування кульшового суглоба. Низька кісткова маса впливає на виникнення інтраопераційних (перипротезні переломи, переломи кульшової западини) і післяопераційних ускладнень. У хворих зі зниженою кістковою масою перебудова кісткової тканини з посиленням резорбції та пригніченням кісткоутворення навколо компонентів ендопротеза може спричинити збільшення їхньої мікрорухомості, утворення фіброзної тканини, зниження терміну функціонування імплантата. При цьому можлива також втрата кісткової тканини в зоні розташування чашки ендопротеза в пацієнтів із нормальною мінеральною щільністю кісткової тканини (МЩКТ), яка може сягати 20–60 % у перші три роки після втручання, що може призвести до міграції чашки. Але динаміка змін кісткової тканини навколо чашки ендопротеза у хворих на остеопороз/остеопенію є маловивченою. Імовірно, використання пористих ацетабулярних компонентів ендопротеза має переваги в пацієнтів із низькою МЩКТ завдяки модулю пружності, максимально наближеному до показника губчастої кістки, а також відповідній пористості, яка сприяє проростанню кісткової тканини та надійній вторинній фіксації в кульшовій западині. Реабілітація та відновлення опорно-кінематичної функції кульшового суг­лоба після ендопротезування є важливою проблемою для пацієнтів зі зниженою МЩКТ. Порушення ходьби фіксують через 12 міс. після хірургічного втручання. Однією з причин є слабкість м’язів стегна. Фізичні навантаження після ендопротезування сприяють швидшому одужанню, але особливості реабілітації пацієнтів із низькою кістковою масою повністю не з’ясовані.