2023, №3

Постійний URI для цієї колекції

https://archive.sytenko.org.ua/handle/123456789/2922

Перегляд

Перегляд 2023, №3 за темою "гонартроз"

Зараз показано 1 - 2 з 2
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Аналіз застосування індивідуального інструмента для ендопротезування колінного суглоба
    (2023) Головаха М.Л.; Бондаренко С.А.
    Мета. На підставі порівняльного рентгенометричного аналізу до та після операції оцінити точність встановлення ендопротеза колінного суглоба за допомогою індивідуального інструмента. Методи. Проаналізовано результати ендопротезування колінного суглоба 26 пацієнтів (8 чоловіків, 18 жінок), прооперованих за допомогою індивідуального інструмента. Вік хворих: 50–59 років — 6 осіб, 60–69 — 12, 70–79 — 5, 80 і старше — 3. До операції пацієнтам виконували комп’ютерну томограму нижніх кінцівок, а після неї — рентгенографію нижніх кінцівок повністю з вертикальним установленням положення стоп. Індивідуальний інструмент виготовляли за оригінальною методикою. Аналіз результатів провели шляхом порівняння рентгенометричних показників до та після операції: положення механічної осі нижньої кінцівки у фронтальній площині на плато великогомілкової кістки у відсотках; медіальний великогомілковий кут спилювання до механічної осі; розміри компонентів ендопротеза (стегновий, великогомілковий і висота вкладиша). Результати. Відхилення в значеннях медіального великогомілкового та латерального стегнового кутів між запланованим і фактично отриманим становили в середньому 0,7 %, що можна вважати високим показником точності розташування імплантатів. Позиція механічної осі кінцівки після операції відрізнялася від запланованої трохи більше ніж 1,8 %. Розміри компонентів ендопротеза та висота великогомілкового вкладиша, встановлені пацієнтам, співпали в 100 % випадків із результатами планування, причому у всіх випадках великогомілкова вставка мала висоту 9 мм. Застосування індивідуального інструмента дозволило скоротити час операції, не відкривати кістковомозковий канал стегна. Висновок. Застосування запропонованого індивідуального інструмента для ендопротезування колінного суглоба забезпечило високу точність встановлення компонентів ендопротеза, про що свідчить аналіз рентгенограм після операції.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Одновиросткове ендопротезування колінного суглоба — за та проти (огляд літератури)
    (2023) Бабуркіна О.П.; Овчинніков О.М.; Блудова М.О.; Жигун А.І.
    У сучасному світі, незважаючи на збільшення доступності високотехнологічної ортопедичної допомоги, кількість пацієнтів із гонартрозом не зменшується, і завдяки поінформованості населення все більше людей звертаються до ортопедів за хірургічною допомогою. Через свою високу ефективність провідну роль у лікуванні гонартрозу ІІІ–IV ст. протягом уже понад чотирьох десятиліть міцно зайняла операція тотального ендопротезування колінного суглоба. Одновиросткове ендопротезування колінного суг­лоба (ОЕКС) у пацієнтів із монолатеральним артрозом дозволяє переважно зберегти фізіологічну кінематику, досягти мінімальної травматизації кістки і мʼяких тканин під час хірургічного втручання і, як наслідок, отримати більш високий функціональний результат. Мета. Проаналізувати джерела світової літератури щодо ОЕКС, його переваг і недоліків. Матеріал і методи. Авторами вив­чено публікації, які розглядають одновиросткове ендопротезування колінного суглоба з пошукової системи Google, науково-метричних електронних баз даних PubMed, Medline та інших релевантних джерел науково-медичної інформації. Правильний відбір пацієнтів життєво важливий для забезпечення успішного результату з ОЕКС. Основним показанням до ОЕКС є деформівний артроз ІІ–ІІІ ст. з переважним ураженням внутрішнього відділу колінного суглоба та варусною деформацією нижньої кінцівки або з більш вираженою патологією зовнішнього відділу колінного суглоба та вальгусною деформацією нижньої кінцівки. Результати. Проаналізовано та вивчено наведені в літературі показання, протипоказання, біомеханічні особливості, способи фіксації ендопротеза, встановлюваної платформи, особливості в разі латерального гонартрозу та ускладнення під час проведення ОЕКС. Висновки. Проведений аналіз відібраних літературних джерел показав, що ОЕКС є ефективною методикою для збереження кістки. Проте обережний добір пацієнтів і точність хірургічної техніки залишаються ключем до успішного результату.