2023, №2

Постійний URI для цієї колекції

https://archive.sytenko.org.ua/handle/123456789/2923

Перегляд

Перегляд 2023, №2 за темою "pентгенологічна діагностика"

Зараз показано 1 - 1 з 1
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Рентгенморфометрична оцінка ефективності гібридної стабільно-еластичної фіксації нестабільних переломів кісточок гомілки
    (2023) Сулима В.С.; Чужак А.В.; Філяк Ю.О.; Кузь У.В.; Юрійчук Л.М.; Симчич Ю.І.
    Питома вага ускладнень і незадовільних результатів лікування хворих із переломами кісточок залишається високою і сягає 22‒60 %. Знання біомеханіки надп’ятково-гомілкового суглоба потребують перегляду, що пов’язано з розробленням нових методів гібридної фіксації. Мета. Провести порівняльний аналіз результатів рентгеноморфометричних показників після гібридної стабільно-еластичної (ГСЕФ) та традиційної фіксації накістковою пластиною з позиційним шурупом нестабільних через- і надсиндесмозних переломів (ЧНСП) малогомілкової кістки з ушкодженням дистального міжгомілкового синдесмозу. Методи. Проаналізовано результати лікування 82 хворих із нестабільними ЧНСП малогомілкової кістки (МГК) типу В і С за Weber із ушкодженням дистального міжгомілкового синдесмозу (ДМГС) за рентгеноморфометричними показниками. Оцінювали кути: нахилу надп’яткової кістки (КННК) і надп’ятково-гомілковий (НГК). У I групі (18 пацієнтів, вік (41,6 ± 15,5) років) виконали ГСЕФ, у ІІ (64, вік (52,4 ± 15,7) років) — остеосинтез МГК с пластиною, ДМГС — позиційним шурупом. Результати. У пацієнтів групи І із переломами типу В показник КННК був у 0,63 разу меншим, ніж в осіб групи ІІ; із переломами типу С — в 0,78 разу (p = 0,0005). Це підтверджує менший ризик нестабільності надп’ятково-гомілкового суг­лоба в післяопераційному періоді в пацієнтів після ГСЕФ. Наближення медіанного значення НГК до нижньої межі норми виявили у хворих групи І із переломами типу B, до верхньої — в групі ІІ, що свідчить про більшу тенденцію до вкорочення МГК після ГСЕФ. Показник слід ураховувати у хворих з косими (типів В і С за Weber) і, особливо, з уламковими (типів 44 С 2.1, 2.2, 2.3 за АО) переломами МГК, виконуючи ГСЕФ. Висновки. За рентгеноморфомет­ричними показниками кута нахилу надп’яткової кістки та надп’ятково-гомілкового кута доведено перевагу гібридної стабільно-еластичної фіксації для лікування через- або надсиндесмозних переломів малогомілкової кістки з ушкодженням дистального міжгомілкового синдесмозу.