2023, №2

Постійний URI для цієї колекції

https://archive.sytenko.org.ua/handle/123456789/2923

Перегляд

Перегляд 2023, №2 за темою "відновне лікування"

Зараз показано 1 - 1 з 1
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Актуальні питання лікування та реабілітації постраждалих із бойовою травмою опорно-рухової системи на сучасному етапі (огляд літератури)
    (2023) Танькут В.О.; Голубєва І.В.; Рикун М.Д.; Беренов К.В.; Андросенкова В.А.
    Із початком активних бойових дій в Україні різко збільшилась кількість постраждалих із вогнепальними, мінно-вибуховими й осколковими ушкодженнями опорно-рухової системи як серед військових, так і мирного населення. Тому проблеми лікування і реабілітації постраждалих унаслідок бойових дій в останній рік набули особливої гостроти. Мета. Проаналізувати джерела літератури з питань надання медичної допомоги в разі вогнепальних ушкодженнях опорно-рухової системи та визначити проблеми й перспективні напрями у відновному лікуванні наслідків бойової травми. Методи. Проведено аналітичний огляд наукових праць із питань лікування вогнепальних і мінно-вибухових ушкоджень опорно-рухової системи та їх наслідків. Результати. Показано, що останніми десятиріччями внаслідок створення сучасної вогнепальної зброї та вибухових снарядів значно зросли масштаби і тяжкість травматичних ушкоджень, також збільшилась частота множинних і поєднаних поранень. Вогнепальні травми опорно-рухової системи супроводжуються великою кількістю ускладнень і незадовільними анатомічними та функціональними результатами лікування. Характерним для таких ушкоджень є травматична хвороба, яка розвивається у відповідь на бойову травму та має довгий і ускладнений перебіг, високі показники летальності й тяжкої інвалідності. Найчастішими є травми кінцівок — 65–75 %, а у деяких бойових операціях — 80 % і більше. До найтяжчих травм належать мінно-вибухові поранення, які супроводжуються масивними ушкодженнями м’яких тканин кінцівок, магістральних судин і нервів, розвит­ком компартмент-синдрому. Ушкодженням хребта й спинного мозку характерні висока летальність (19,1–52,9 %) і стійка інвалідизаціяю Висновки. Незважаючи на значну кількість розроблених технологій відновного лікування та реабілітації постраждалих із вогнепальними та мінно-вибуховими травмами, фахівці продовжують удосконалювати способи фізичної реабілітації, а також працюють над усуненням проблем і недоліків, які ще існують в організації реабілітаційних заходів.