Дисертації
Постійний URI для цієї колекції
Перегляд
Перегляд Дисертації за автором "Вегнер К.Ф."
Зараз показано 1 - 1 з 1
Результатів на сторінку
Варіанти сортування
Документ Закрытые переломы диафиза бедра(1914) Вегнер К.Ф.Протягом останніх трьох десятиліть, - тобто з часу введення асептики і блискучого розвитку порожнинної хірургії, що настав у зв'язку з нею. з часу введення асептики і блискучого розвитку порожнинної хірургії, що настав, у зв'язку з нею, - повсюдно в університетських клініках природним чином відтіснилося одне загальновідоме явище: лікування переломів у них поступово відходило на другий план, бо природно, що за величезного й різноманітного клінічного матеріалу і за цілком повної длi кожного клінічного припущення необхiдностi розширювати свою увагу на всю широку сферу діяльності клінічної та оперативної хірургії, переломи не тільки не могли привертати до себе надто великий інтерес, але нерідко траплялося й те, що переломи за простим первинним діагнозом відсилалися так, ніби вони на багато тижнів займали ліжко, яке можна було б продуктивно використати для набагато цікавіших випадків оперативної хірургії. Коли після закінчення такого терміну нарешті доводилося видаляти цю товсту, нерухому й непроникну гіпсову стіну, яку я стереотипно щоразу ставив між мною й переломом, коли я нарешті виймав кінцівку з її гіпсової труни, то зазвичай доводилося після цього впадати у велику помилку, а саме: констатоване вкорочення кінцівки, отриману в ній деформацію, утворену непереборну нерухомість і атрофію суглобів тощо. визнавати наслідком перелому, а не прямим наслідком мого гіпсування, Тим часом із введенням закону про страхування від нещасних випадків обставини різко змінилися: підвищилися вимоги стосовно лікування переломів, підвищився попит на такі способи лікування, які давали б найменший ступінь інвалідності, тобто приводячи до анатомічної втрати працездатності, тобто до анатомічної втрати працездатності, а не до втрати працездатності. тобто приводячи до анатомічно правильного дослідження, приводили-б у той самий час і до якомога повного відновлення функцій. Отже, стало зрозумілим, що лікувати переломи "як і раніше" вже не можна було. Це було в перших роках нового сторіччя. У той час треба було зовсім не читати медичних журналів для того, щоб не чути про ті чудові і для нас зовсім незрозумілі й загадкові результати, які досягалися в кельнській граж данській лікарні в Bardenheuera, який до всіх переломів застосовував принцип постійного витягування без усяких іммобілізувальних пов'язок. Однак застосування Bardenheuer'овських способів у заводській лікарні виявилося абсолютно неможливим. Для цього потрібна була спеціальна обстановка, навчений персонал, а насамперед - час, що спеціально цьому ділу присвячується. А цього заводська лікарня дати не могла. Цю задачу практично розв'язала Рада З'їзду гірничо-промисловців півдня Росії: засновано було в Харкові центральну лікарню (Медико-механічний Інститут) для гірничоробочих, які постраждали від нещасних випадків. У цій лікарні відразу ж удалося створити всю необхідну обстановку для того, щоб широко розвинути справу лікування переломів і присвятити їм усю ту увагу й усю ту турботу, без яких успiшне лікування переломів немислиме.** У такий спосіб нам стало можливим, поступово вдосконалюючись у техніці застосовуваних способів, домогтися постановки справи лікування переломів на ті фізіологічні основи, які становлять сутність вчення Zuppinger'а: рясний клінічний матеріал, що пройшов за 6 років через Медико-механічний інститут, змусив нас на практиці переконатися в тому, що лікування перелому тільки тоді ведеться правильно, коли об'єктом наших терапевтичних заходів є не тільки переламана кістка, а й уся мускулатура даної кінцівки. За ці 6 років через наші руки пройшло 93 випадки закритих переломів діафіза стегна. Мої висновки з короткого огляду поступового розвитку вчення про переломи з критичною оцінкою різних методів лікування їх, і результати зібраних мною практик за минулі 6 років спостережень у справі лікування діафіза стегна я і постараюся викласти в цій роботі...