2023, №1

Постійний URI для цієї колекції

https://archive.sytenko.org.ua/handle/123456789/2924

Перегляд

Перегляд 2023, №1 за автором "Карпінська О.Д."

Зараз показано 1 - 3 з 3
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Концептуальна модель впливу низькочастотної вібрації на процес відновлення рухливості суглобів після іммобілізації
    (2023) Тяжелов О.А.; Хасавнех А.А.М.; Карпінська О.Д.; Карпінський М.Ю.; Біцадзе М.З.
    Порушення рухомості суглобів (контрактури) є частим нас­лідком лікування травм або ортопедичних захворювань, коли у процесі лікування застосовують метод іммобілізації. Одним із фізіотерапевтичних методів профілактики конт­рактур і відновлення рухомості суглобів після тривалої іммобілізації є вібротерапія. Мета. Створити концепцію впливу низькочастотної вібрації на суглоби та періартикулярні тканини після іммобілізації. Методи. Роботу виконано за допомогою метааналізу джерел літератури з наукових баз даних. Проаналізовано публікації, де розглянуто вплив вібрації на суглоби або є дані щодо її біологічного впливу на тканини організму. Результати. В основі фізіологічного впливу вібрації на організм лежать механічні, фізико-хімічні та теплові ефекти. Вираженість фізіологічної відповіді залежить від частоти й амплітуди коливань, умов проведення та локалізації. Концепція базується на особливостях впливу вібрації на структурні елементи кінцівок і суглобів. Застосовувана до кінцівки вібрація подразнює механорецептори, які подають сигнал у ЦНС і завдяки мотонейронам відбувається скорочення м’язів, котре впливає на периферичний кровоток і оксигенацію крові. Відповідно, запускаються окислювально-відновні процеси в тканинах. Мікропереміщення, спричинені вібрацією, сприяють живленню хряща й обміну речовин у синовіальній рідині, покращенню живлення періартикулярних тканин. Це сприяє відновленню як тканин суглоба, так і прилеглих до нього. Скорочення м’язів через мотонейрони дає поштовх до поступового збільшення їхньої рухової активності та сили, відновлення живлення та поверхні хряща — до відновлення рухомості. Висновки. Створена концептуальна модель впливу низькочастотної вібрації на суглоби з обмеженням рухомості внаслідок іммобілізації враховує зміни тканин під її дією. Концепція передбачає відновлення живлення прилеглих до суглоба тканин і м’язів. Саме вібрація завдяки можливості передавання енергії коливання між тканинами дає змогу ввімк­нути процеси скорочення м’язів, які посилюють кровопостачання й обмін речовин суглоба.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Моделювання роботи м’язів нижньої кінцівки в умовах згинально-привідної контрактури кульшового суглоба та згинальної — колінного
    (2023) Безсмертний Ю.О.; Браніцький О.Ю.; Тяжелов О.А.; Карпінська О.Д.
    Ураження великих суглобів досить часто призводить до непрацездатності й інвалідності та потребує тривалого лікування. Розвиток остеоартрозу супроводжується змінами в м’язах і необхідні спеціальні реабілітаційні заходи для відновлення їхньої сили, симетричності навантаження під час стояння та кроків — під час ходьби. Мета. За допомогою математичної моделі визначити найуразливіші групи м’язів нижніх кінцівок у разі остеоартрозу кульшового та колінного суглобів. Методи. У системі OpenSim створено 3 математичні моделі. Модель 1 (норма): розгинання/згинання — 10°/0°/45°; відведення/приведення — 5°/0°/12°; ротація — 3°/0°/3°, вигін стопи — 5°. Модель 2 із згинально-привідною контрактурою кульшового суглоба: згинальна установка — 20°, установка приведення — 10°, вигін стопи — 10°, укорочення стегнової кістки 2 см. Модель 3: згинальна контрактура колінного суглоба — 0°/20°/50°. Результати. За комбінованої контрактури кульшового суг­лоба ізометрична сила м’язів знижується майже на 60 %. У разі згинальної контрактури колінного суглоба прямий м’яз стегна розтягнутий дужче та для розгинання коліна використовуватиме на 3,5 % більше зусиль. За наявності привідної контрактури кульшового суглоба тонкий м’яз стегна перебуває в контрактильному стані, що зменшує її силу практично до 90 %. У випадку контрактури колінного суглоба цей м’яз первинно знаходиться в розтягнутому стані, тому необхідна більша сила для розгинання коліна — в нашій моделі на 6 %. За змін у нижній кінцівці внаслідок розвитку контрактури кульшового суглоба кравецький м’яз може втратити до 78 % своєї сили, колінного — до 5 %. За умов контрактури колінного суглоба найбільш вразливими є м’язи-стабілізатори таза (m. tensor fasciae latae) — зменшення сили до 44,4 %, та коліна (m. semimembranosus) — до 54,5 %. Висновки. Контрактури кульшового та колінного суглобів призводять до втрати сили м’язів нижньої кінцівки, що негативно впливають на її функціонування та відновлення після ендопротезування.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Робота м’язів, відповідальних за функціонування стопи в умовах контрактури колінного суглоба
    (2023) Карпінська О.Д.; Халед Обейдат
    Тривала ходьба в умовах контрактури колінного суглоба спричинює зміни в роботі м’язів гомілки та стопи. Мета. На моделі ходьби людини вивчити роботу м’язів стопи та гомілки за умов контрактури колінного суглоба. Методи. Аналіз ходьби проводили в програмі OpenSim 4.0. За основу моделювання взято модель gait2394. Вивчали роботу м’язів: m. peroneus brevis, m. peroneus longus, m. peroneus tertius, m. tibialis posterior, m. tibialis anterium, m. flexor digitorum longus, m. flexor hallucis longus, m. extensor digitorum longus, m. extensor hallucis longus. Результати. Обмеження рухомості в суглобах приводить до перерозподілу сили м’язів. За умов згинальної контрактури колінного суглоба 15° опора на пальці стопи спричинює значне перенапруження м’язів, відповідальних за функціонування гомілки, стопи та пальців. Зокрема, m. peroneus brevis, m. peroneus longus доволі довгі, їхня функція порушується, але визначене необхідне збільшення сили становить від 10 до 400 %, водночас m. peroneus tertius (короткий), для згинання стопи у деяких фазах кроку його сила підвищилася втричі. Серед м’язів гомілки найбільше підвищення ізометричної виявилося необхідним для m. tibialis anterior порівняно з m. tibialis posterior, який працює здебільшого на розгинання стопи. Для відповідальних за згинання/розгинання пальців стопи м’язів в умовах контрактури колінного суглоба необхідним виявилося значне, іноді в 3‒5 разів, збільшення сили для виконання необхідної функції. Висновки. Контрактура колінного суглоба призводить до зміни біомеханіки всієї нижньої кінцівки, а саме: до наростання змін у роботі м’язів, відповідальних за функціонування стопи, які працюють за таких умов з постійним збільшенням напруження. Ураховуючи вплив контрактури колінного суглоба на роботу м’язів нижньої кінцівки, можна прогнозувати перебіг патологічного процесу, визначити, які групи м’язів страждають найбільше та якій групі м’язів необхідно проводити корекцію до та після хірургічного втручання.