2022, №3-4

Постійний URI для цієї колекції

https://archive.sytenko.org.ua/handle/123456789/2982

Перегляд

Перегляд 2022, №3-4 за автором "Біцадзе М.З."

Зараз показано 1 - 2 з 2
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Концептуальна модель процесу формування іммобілізаційних контрактур
    (2022) Тяжелов О.А.; Хасавнех Айхам А.М.; Карпінська О.Д.; Карпінський М.Ю.; Біцадзе М.З.
    Контрактури — обмеження пасивних рухів у суглобі — доволі часте ускладнення після іммобілізації чи обмеження рухомості та навантаження кінцівки внаслідок травм, але точна причина їхнього формування не з’ясована. Мета. На підставі метааналізу результатів експериментального моделювання та клінічних досліджень іммобілізаційних контрактур створити концептуальну модель їхнього формування. Методи. Проаналізовано джерела літератури з наукових баз: Cochrane Library, Scopus, National Library of Medicine, ReLAB-HS Rehabilitation Resources Repository, Mendeley Reference Manager, бібліотеки «The Physiological Society», Google Scholar. Результати. Створена концеп­туальна модель розвитку контрактур. Показано, що іммобілізація суглоба ушкодженої кінцівки блокує виконання сигналу рухових імпульсів. Відсутність рухів у суглобі призводить до зменшення сили м’язів та уповільнення кровообігу. Ці процеси взаємопов’язані: гіпотонія м’яза обумовлена обмеженням живлення через кровопостачання, а відсутність скорочувальної діяльності м’язів призводить до перебудови русла судин. Живлення суглобового хряща здійснюється через субхондральну кістку і завдяки осмосу з синовіальної рідини під час рухів. Відсутність рухів обмежує живлення, синтез білків порушується, починається перебудова поверхні хряща, синовіальної оболонки та рідини, потовщується суглобова капсула, зв’язки, сухожилки. Разом із цим змінюється структура м’язів, вони вкорочуються і стають щільнішими. За тривалої іммобілізації дегенеративні процеси в тканинах суглоба погіршують його загальний стан, що згодом може призвести до повного знерухомлення. Висновки. Створена концептуальна модель формування іммобілізаційних контрактур суглобів ураховує морфологічні зміни тканин унаслідок знерухомлення. Іммобілізація впливає на всі компоненти суглоба та прилеглі тканини з перших діб, зміни прогресують із плином часу. Використання моделі дозволить розробити систему лікувальних заходів для профілактики розвитку контрактур.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Лікування вибухових ран кінцівок з використанням негативного тиску
    (2022) Вирва О.Є.; Міхановський Д.О.; Бець І.Г.; Біцадзе М.З.; Шевченко І.В.; Рикун М.Д.; Скіданов М.А.
    Вибухове поранення (ВП) — це бойове багатофакторне ураження внаслідок імпульсної дії комплексу травмувальних чинників вибуху мінного боєприпасу, характеризується взаємопов’язаним і чимраз тяжчим впливом, масивними глибокими ушкодженнями тканин і розвитком загального контузійно-комоційного синдрому. За важких ВП із великими дефектами шкіри та м’яких тканин, доцільно використовувати лікування ран негативним тиском (ЛРНТ). Мета. Проаналізувати ефективність використання системи ЛРНТ у пацієнтів із вибуховими пораненнями. Методи. Проведено пошук публікацій в електронних системах Google Scholar, PubMed, ScienceDirect, архівах спеціалізованих журналів. Проаналізовано результати лікування з використанням ЛРНТ 134 пацієнтів: 130 (97 %) чоловіків і 4 (3 %) жінки, середній вік 36,6 року (22‒64). За видами поранень пацієнти розподілилися так: вибухова травма — 128 (95,5 %), кульові — 6 (4,5 %). Результати. Мета лікування ВП негативним тиском — покращити загоєння ран завдяки численним механізмам дії на макроскопічному та мікроскопічному рівнях. Використання ЛРНТ зменшує ризик інфекційних ускладнень, запобігає надмірному прогресуванню некрозу вражених тканин, прискорює ріст грануляційних тканин і зменшує больовий синдром. Результатом лікування є підготовка рани для загоєння первинним натягом або, в разі значного ушкодження м’яких тканин, створення сприятливих умов для виконання пластичних утручань. Загалом, ЛРНТ прискорює терміни лікування, знижує ризики ускладнень і покращує функціональні результати. Власні дослідження з лікування ран негативним тиском співпадають із результатами більшості авторів та дозволяють продовжувати роботу в цьому напрямі. Висновки. Лікування вибухових поранень зі застосуванням вакуумних пов’язок і пристроїв для створення негативного тиску є ефективним підходом, який сприяє зменшенню інфекційних ускладнень, росту грануляційної тканини, полегшує подальшу шкірну пластику дефекту, прискорює час одужання пораненого та його реабілітацію.