Електронний архів

ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенка НАМН України»

Архів зберігає наукові публікації, дисертації, звіти НДР, матеріали конференцій, винаходи, навчальні матеріали, портфоліо науковців та фотоархів.

Кількість документів у архіві: 2847

Інструкція з реєстрації користувача Інструкція з розміщення документів Інструкція з підготовки даних

Розділи

Виберіть розділ, щоб переглянути його колекції.

Зараз показуємо 1 - 14 з 14

Нові надходження

Історія становлення та діяльності Харківського обласного осередку ВГО «Українська асоціація ортопедів-травматологів»
Volodymyr Filipenko
;
Svitlana Zolotarova
;
Olena Shevchenko
(Редакція журналу «Ортопедія, травматологія та протезування», 2024-01-16)
Стаття присвячена Харківському обласному осередку Всеукраїнської громадської організації «Українська асоціація ортопедів-травматологів».
Епідеміологічні фактори ризику рецидиву грижі міжхребцевого диска поперекового відділу хребта після первинної дискектомії (огляд літератури)
Volodymyr Radchenko
;
Valentyn Piontkovskyi
;
Vira Kolesnichenko
;
Maksym Golbaum
;
Olexandr Chernyshov
(Редакція журналу «Ортопедія, травматологія та протезування», 2024-01-16)
Первинна дискектомія з приводу грижі міжхребцевого диска (ГМД) поперекового відділу хребта супроводжується швидким регресом симптоматики, проте в 5–15 % випадків реєструється рентгенпозитивний рецидив грижі з відповідними ортопедичними порушеннями, що призводить до повторного хірургічного втручання. Мета. Визначення чинників ризику рецидиву грижі міжхребцевого диска поперекового відділу хребта та їхньої частоти за умов різних методик первинної дискектомії на основі наукового аналізу релевантної літератури. Методи. Аналіз фахових статей, в яких наведено визначення чинників ризику рецидиву ГМД поперекового відділу хребта після первинної дискектомії, за період 2013–2023 рр. у базах даних PubMed, Google Scholar, Medline за ключовими словами «рецидивуюча ГМД поперекового відділу хребта, хірургічні втручання, черезшкірна ендоскопічна поперекова дискектомія, мікродискектомія, ламінектомія, дискектомія, спондилодез». Результати. Відстежено ранні та віддалені результати первинної дискектомії з приводу ГМД із використанням декомпресійних (відкрита дискектомія, мікроендоскопічна дискектомія, черезшкірна дискектомія, ламінектомія, мінідискектомія, ендоскопічна дискектомія) і декомпресійно-стабілізувальних (дискектомія в поєднанні зі спондилодезом) методик. Найбільш успішними виявилися: через рік після операції — ендоскопічна дискектомія (12,4 % реоперацій) та спондилодез (11,8 %); через 10 років після втручання — ламінектомія (14 %) та спондилодез (10 %). Найвищі показники ревізійної дискектомії: через рік після операції — після ламінектомії (18,6 %); через 10 років — відкрита дискектомія й ендоскопічна дискектомія — по 16 %. Висновки. Рецидивуюча грижа міжхребцевого диска є раннім ускладненням первинної дискектомії, частота якого варіює залежно від методики хірургічного втручання та термінів післяопераційного періоду. Найбільш достовірними чинниками ризику є чоловіча стать, вік молодше 50 років, цукровий діабет, паління.
Вплив дефіциту магнію на здоровʼя кісток
Ninel Diedukh
;
Nataliia Grygorieva
;
Anna Musiienko
(Редакція журналу «Ортопедія, травматологія та протезування», 2024-01-16)
Мета. Hа підставі аналізу сучасних джерел літератури систематизувати інформацію щодо впливу дефіциту магнію на метаболізм кісткової тканини, розвиток остеопорозу, регенерацію кістки та розглянути його як чинник ризику перелому. Методи. Систематичний огляд ґрунтується на аналізі джерел літератури з PubMed, Scopus, Web of Science, Cochrane Library, Google, Google Scholar та RLNS. Пошук проведено за ключовими словами: магній, дефіцит, магній і вплив на кісткову тканину, магній і остеопороз, магній і переломи, магній і регенерація кістки. Результати. Магній є одним із ключових елементів у метаболічних і регуляторних процесах організму. Його вплив на кісткову тканину має прямий і опосередкований характер. Пряма дія магнію на гени, які беруть участь у остеогенезі, супроводжується проліферацією мезенхімальних стовбурових клітин та остеобластів, а його дефіцит призводить до зниження їхньої кількості й апоптозу. В умовах дефіциту магнію підвищується чисельність і активність остеокластів, посилюється резорбція кістки, розвивається остеопенія та остеопороз, що може відбуватися непрямим шляхом: через зниження рівня вітаміну D, підвищення біосинтезу паратиреоїдного гормону, посилення оксидативного стресу та біосинтезу прозапальних цитокінів. Дефіцит магнію розглядають як чинник ризику виникнення перелому. Він має велике значення для регенерації кістки, впливаючи різними шляхами: стимулює проліферацію та диференціацію мезенхімальних стовбурових клітин та остеобластів, клітин окістя, підвищує рух остеобластів до зони травматичного ушкодження кістки, активує сигнальні шляхи. На ранній стадії регенерації магній позитивно впливає на макрофаги, його особливістю є інгібування трансформації макрофагів М2 у М1 на тканинно-специфічній стадії регенерації. Одним із механізмів, який стимулюють регенерацію, може бути вплив магнію на аксони, вивільнення та підвищення поліпептиду-α, повʼязаного з геном кальцитоніну (CGRP). Висновки. Оскільки гіпомагнезія є потенційно модифікованим чинником, це відкриває перспективи підтримки здоровʼя кісток і потребує подальших досліджень у цьому напряму.
Проблемні питання лікування вогнепальних переломів діафізу довгих кісток кінцівок
Mykola Korzh
;
Olexii Popsuishapka
;
Valerii Lytvyshko
;
Igor Shevchenko
;
Yaroslav Doluda
(Редакція журналу «Ортопедія, травматологія та протезування», 2024-01-16)
Через військовий конфлікт в Україні гостро постала проблема лікування вогнепальних переломів, яка потребує нагального розвʼязання. Мета. На підставі власного досвіду визначити першочергові проблеми в лікуванні вогнепальних діафізарних переломів довгих кісток кінцівок та оцінити попередні результати. Методи. Проаналізовано процес лікування та його результати в 128 постраждалих із вогнепальними переломами довгих кісток кінцівок за період 08.2022–08.2023 р. Використано класичні методики клінічного рентгенологічного та лабораторних досліджень. Оцінювання здійснювали за класифікацією АО, яку доповнили новими опціями стосовно дотичних і дірчастих ушкоджень кістки, а також обсягу руйнування прилеглих м’яких тканин. Усім постраждалим рани лікували вакуумною аспірацією, відламки фіксували зовнішніми апаратами виробництва Biomet, Stryker, ТОВ «Ейч Ві Орто», ОРТОПАК. Результати. Аналіз показав, що у 64 (50 %) поранених виникла необхідність проводити додаткові заходи задля збереження або покращення положення відламків: удосконалення геометрії зовнішнього апарата (21 особа) або заміна його на більш досконалий (8), а також перехід на гіпсову пов'язку, ортез (17), та іногді використовували накістковий остеосинтез (18). Висновки. На підставі проведеного дослідження можна стверджувати, що більшість вогнепальних діафізарних переломів довгих кісток (89 %) є багатоуламковими і супроводжуються з руйнуванням переважно периферійно розташованих м’яких тканин. Водночас окістя зі шаром прилеглих мʼязів здебільшого зберігають цілісність, життєздатність і звʼязок із поверхнею відламків. Основним і раціональним методом фіксації відламків за діафізарних вогнепальних переломів слід уважати позавогнещевий остеосинтез стрижневими апаратами. За нашими попередніми даними використання апаратного лікування привело до зрощення відламків у 84 % постраждалих із вогнепальним переломом стегна, 56 % — гомілки, 59 % — плеча і 44 % — передпліччя.
Мультицентрична остеосаркома — рідкісний вид остеосаркоми (клінічний приклад)
Yanina Golovina
;
Oleg Vyrva
(Редакція журналу «Ортопедія, травматологія та протезування», 2024-01-16)
Мультицентрична остеосаркома (M-OGS) — це окремий особливий вид остеосаркоми, який характеризується багатоцентричним ураженням кісток без залучення до пухлинного процесу вісцеральних органів. Відмічають синхронний вид ураження, коли зафіксовано водночас декілька вогнищ остеосаркоми, а також метахронний — інші вогнища з’являються у період після 6 міс. від діагностики первинного пухлинного вогнища. Такий вид остеосаркоми зустрічається дуже рідко, у світовій літературі спостерігається декілька статей з описом цієї патології. Мета. Навести клінічний випадок виняткової патології — мультицентричної остеосаркоми. Методи. Клінічні, рентгенологічні, патоморфологічні дані пацієнтки з M-OGS. Проаналізовано лікування хворої. Результати. M-OGS складає майже 1,5 % усіх остеосарком. Fuchs та співавт. описали багатофакторну етіологію цього захворювання. Таким чином, це захворювання розглядається як частина генетичних і спадкових захворювань — синдроми Rothmund-Thomson, Li-Fraumani, Bloom. У пацієнтів із хворобою Педжета або синдромом McCune-Albright також діагностовано M-OGS. Наявність таких захворювань в анамнезі може бути схильністю до розвитку остеосаркоми. Під час вивчення природи M-OGS деякі вчені створили класифікації цього ураження. Диференційну діагностику цього захворювання проводять із множинними метастатичними ураженнями карцином, хронічним рецидивуючим остеоміелітом і гіперфосфатемією. Висновки. Мультицентрична остесаркома — високозлоякісна, агресивна пухлина, яка має характерні властивості у вигляді множинного ураження кісток скелета без ураження вісцеральних органів. Це дуже нечастий вид пухлинного ураження. Обов’язковий моніторинг пацієнтів після проведеного комплексного лікування дозволяє виявити розповсюдження пухлинного процесу, а також діагностувати цю патологію та призначити курс подальшого лікування.