Електронний архів
ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенка НАМН України»
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його колекції.
Останні подання
161401 Експрес-протез на куксу гомілки після ампутації за Пироговим та на коротку куксу стопи після заглибного коригувального компресійного піднадп’яткового артродезу.
(2025) Диннік О.А.; Тимченко І.Б.; Трубаєва Т.В.; Кузнєцов О.П.; Карпінський М.Ю.; Карпінська О.Д.
Експрес-протез на куксу гомілки після ампутації за Пироговим та на коротку куксу стопи після
заглибного коригувального компресійного піднадп'яткового артродезу містить стопу, на якій
закріплена П-подібна опора, шини гомілки, гільзу гомілки, яка прикріплена до шин гвинтами,
виконана без дистальної частини та має на дорсальній-задній поверхні вертикальній розріз. На
зовнішній поверхні гільзи з боку вертикального розрізу змонтовані елементи кріплення. П-
подібна опора та шина гомілки з'єднані за допомогою регулювальних модулів, які містять
металеві пластини з отворами та нарізні шпильки, які рухомо розташовані в отворах та з'єднані
з металевими пластинами гайками та контргайками.
Клиническая значимость медиопателлярной складки феморопателлярного сочленения (обзор литературы)
(2019) Бабуркина Е.П.
Проблема діагностики та лікування синдрому медіопателярної складки (МС) є актуальною, оскільки патологія цього утворення вивчена недостатньо як у дорослих, так і в дітей та підлітків. Синдром МС стає причиною болю в передньому відділі колінного суглоба в 3,25–11 % випадків. Середня частота його в дорослого населення становить від 20 до 60 %. Під час виконання артроскопії МС виявлено у 14–100 % пацієнтів, а під час розтину тіл померлих — у 25–34 % випадків. МС за нормальних умов — тонка, рожева та гнучка. У разі запального процесу в суглобі вона стає набряклою, потовщеною та впливає на рух у стегново-наколінковому зчленуванні, визначаючи зміни хряща наколінка і медіальної поверхні стегнової кістки. У патологічних МС, зазвичай, збільшується васкуляризація, відзначається гіалінізація й ознаки запалення. Хронічні випадки синдрому МС характеризуються фіброзно-хрящовою метаплазією, прогресуванням колагенозу та кальцифікацією. Найпоширенішою є класифікація за J. Sakakibara на підставі розміру МС. Складки типів А й В не завжди супроводжуються наявністю симптомів, типів C і D можуть бути затиснуті між медіальним виростком і колінною чашечкою та стають потовщеними, спричиняючи внутрішнє ушкодження колінного суглоба. Складність діагностики обумовлена тим, що клінічні прояви нерідко імітують симптоматику ушкоджень менісків і зв’язок. Порушення МС не відрізняється за клінікою від інших ушкоджень колінного суглоба, за винятком чіткої локалізації больових відчуттів, які стрибкоподібно посилюються під час згинання колінного суглоба в межах від 150° до 110° і супроводжуються відчуттям клацання. Найінформативнішими неінвазивними методами діагностики синдрому МС є УЗД і МРТ. Для його лікування використовують консервативні та хірургічні методи. Є невелика кількість робіт, в яких автори описують взаємозвʼязок дисплазії ФПС і наявність МС. Вивчення цього питання, на нашу думку, заслуговує на увагу. Це допоможе розібратися в причинах прояву синдрома, тактики діагностики та лікування. Ключові слова: колінний суглоб, біль у передньому відділі колінного суглоба, діагностика, лікування.
Історичні віхи організаційної та методичної діяльності ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенка НАМН України» (до 90-річчя створення науково-організаційного відділу)
(2019) Танькут В.О.; Шевченко О.Г.; Голубєва І.В.
Palliative embolization arteries or veins for a recurrent pelvic chondrosarcoma
(2019) Biz C.; Angelini A.; Crimі A.; Trovarelli G.; Igoumenou V.G.; Mavrogenis A.F.; Ruggieri P.
Хондросаркома (ХС) — це злоякісна пухлина кісток, характерною рисою якої є утворення хрящових структур різного ступеня зрілості. На них припадає приблизно 20 % злоякісних пухлин скелета. Найчастіше ХС вражає таз (клубову кістку), проксимальний відділ стегнової та плечової кісток, ребра. ХС малого таза мають низьку реакцію на хіміо- та променеву терапії, отже, зазвичай, їх резектують за допомогою стандартної геміпельвектомії. Нові хірургічні реконструктивні методи дозволяють хірургам проводити великі реконструкції, покращуючи тим самим якість життя пацієнтів. Клінічний випадок: чоловік, 64 роки, зі скаргами на болі в лівому стегні протягом 6 міс. Пацієнту виконано комплексне обстеження — стандартну рентгенографію, МРТ та КТ малого таза, біопсію патологічного утворення. Встановлено діагноз: ХС ІІ клінічної групи, IIB стадії. Первинне хірургічне втручання — висічення з широкими полями та реконструкція масивним кістковим алотрансплантатом, встановлення біполярного ендопротеза стегна. Через 3 роки виявлено два великі локальні рецидиви. Через неефективність хіміо- та променевої терапій, відмову пацієнта від ампутації, високий ступінь васкуляризації пухлини виконано артеріальну емболізацію. Проведено селективне дослідження як медіальної, так і бічної стегнових артерій за допомогою уроангіографічного контрастного середовища. Досягнення повної деваскуляризації найбільшого ураження підтверджено ангіографічно. Через 20 днів у наслідок часткової реваскуляризації виконано повторну емболізацію бічної циркулярної стегнової артерії. Остаточну емболізацію всіх артеріальних гілок, які живлять пухлину, провели через 3 міс. за допомогою акрилового (н-бутил-2- ціаноакрилатного) клею для судин більшого діаметра та мікрочастинок полівінілового спирту (150– 250 мкм) для найменших гілок. Висновок: емболізацію можна ефективно використовувати як паліативне лікування високоваскуляризованих ХС таза. Ключові слова: хондросаркома, таз, емболізація, паліативне лікування, мікрочастинки полівінілового спирту.
Особливості будови підошовного апоневрозу за результатами анатомічного дослідження
(2019) Турчин О.А.; Григоровська А.В.; Снісаревський П.П.; Лябах А.П.
Цель: анализ результатов исследования анатомии подошвенного апоневроза, уточнение особенностей строения и линейных размеров. Методы: изучена анатомия подошвенного апоневроза на 20 свежих ампутированных нижних конечностях. Средний возраст пациентов (15 мужчин, 5 женщин) составил (53,5 ± 18) лет. Заболевания, ставшие причиной ампутаций: онкологические — 10, облитерирующие ангиопатии — 5, последствия травм — 5. С помощью штангенциркуля измерены линейные размеры (мм) подошвенного апоневроза: длина, проксимальная и дистальная ширина, ширина латерального и центрального пучков, толщина проксимальной части апоневроза и латерального пучка. Рассчитаны средние значения. Результаты: подошвенный апоневроз состоял из хорошо выраженных, продольно расположенных пучков; веерообразно расширялся от узкой проксимальной части шириной (26,8 ± 5,4) мм до широкой дистальной — (71,9 ± 3,2) мм. Средняя длина подошвенного апоневроза составила (128,0 ± 16,8) мм. Толщина энтезиса — (3,6 ± 1,9) мм. Медиальный пучок был не выражен и образовывал с центральным единый. Ширина центрального пучка составила (15,35 ± 1,50) мм. Латеральный, более тонкий пучок, в 17 случаях был хорошо выражен, его ширина составила (11,75 ± 2,70) мм, толщина — (2,25 ± 1,06) мм. В трех случаях латеральный пучок редуцировался после отхождения от пяточной кости. Вариантов его отсутствия не выявили. Выводы: подошвенный апоневроз — веерообразной формы структура блестящего белого цвета, построена из хорошо выраженных, продольно расположенных пучков. После отхождения от пяточного бугра трехпучкового строения подошвенного апоневроза не наблюдали. Центральный пучок апоневроза самый широкий и толстый, более тонкий латеральный был разной степени выраженности, в трех случаях постепенно редуцировался. Наиболее тонким и не выраженным оказался медиальный пучок, составляющий с центральным единую структуру. Ключевые слова: подошвенный апоневроз, подошвенный фасциит, стопа, линейные размеры, анатомическое исследование.