Сулима В.С.Чужак А.В.Філяк Ю.О.Кузь У.В.Юрійчук Л.М.Симчич Ю.І.2025-11-062025-11-062023Сулима, В.С., Чужак, А.В., Філяк, Ю.О., Кузь, У.В., Юрійчук, Л.М., & Симчич, Ю.І. (2023). Рентгенморфометрична оцінка ефективності гібридної стабільно-еластичної фіксації нестабільних переломів кісточок гомілки. Ортопедія, травматологія та протезування, (2), 19-24. http://dx.doi.org/10.15674/0030-59872023219-240030-5987https://archive.sytenko.org.ua/handle/123456789/2958Питома вага ускладнень і незадовільних результатів лікування хворих із переломами кісточок залишається високою і сягає 22‒60 %. Знання біомеханіки надп’ятково-гомілкового суглоба потребують перегляду, що пов’язано з розробленням нових методів гібридної фіксації. Мета. Провести порівняльний аналіз результатів рентгеноморфометричних показників після гібридної стабільно-еластичної (ГСЕФ) та традиційної фіксації накістковою пластиною з позиційним шурупом нестабільних через- і надсиндесмозних переломів (ЧНСП) малогомілкової кістки з ушкодженням дистального міжгомілкового синдесмозу. Методи. Проаналізовано результати лікування 82 хворих із нестабільними ЧНСП малогомілкової кістки (МГК) типу В і С за Weber із ушкодженням дистального міжгомілкового синдесмозу (ДМГС) за рентгеноморфометричними показниками. Оцінювали кути: нахилу надп’яткової кістки (КННК) і надп’ятково-гомілковий (НГК). У I групі (18 пацієнтів, вік (41,6 ± 15,5) років) виконали ГСЕФ, у ІІ (64, вік (52,4 ± 15,7) років) — остеосинтез МГК с пластиною, ДМГС — позиційним шурупом. Результати. У пацієнтів групи І із переломами типу В показник КННК був у 0,63 разу меншим, ніж в осіб групи ІІ; із переломами типу С — в 0,78 разу (p = 0,0005). Це підтверджує менший ризик нестабільності надп’ятково-гомілкового суг­лоба в післяопераційному періоді в пацієнтів після ГСЕФ. Наближення медіанного значення НГК до нижньої межі норми виявили у хворих групи І із переломами типу B, до верхньої — в групі ІІ, що свідчить про більшу тенденцію до вкорочення МГК після ГСЕФ. Показник слід ураховувати у хворих з косими (типів В і С за Weber) і, особливо, з уламковими (типів 44 С 2.1, 2.2, 2.3 за АО) переломами МГК, виконуючи ГСЕФ. Висновки. За рентгеноморфомет­ричними показниками кута нахилу надп’яткової кістки та надп’ятково-гомілкового кута доведено перевагу гібридної стабільно-еластичної фіксації для лікування через- або надсиндесмозних переломів малогомілкової кістки з ушкодженням дистального міжгомілкового синдесмозу.ukpентгенологічна діагностикагібридна стабільно-еластична фіксаціяпереломи кісточок гомілкиміжгомілковий синдесмозArticle