Клапчук Ю.В.Попсуйшапка О.К.Литвишко В.О.2025-11-072025-11-072023Клапчук, Ю.В., Попсуйшапка, О.К., & Литвишко В.О. (2023). Механічна та клінічна характеристика з’єднання «стрижень – кістка» у разі лікування вогнепальних переломів зовнішніми стрижневими пристроями різних виробників. Ортопедія, травматологія та протезування, (1), 10-17. http://dx.doi.org/10.15674/0030-59872023110-170030-5987https://archive.sytenko.org.ua/handle/123456789/2970Мета. З’ясувати стан кісткового різьблення за умов заведення стрижнів різних виробників і встановити тривалість стабільного з’єднання «стрижень – кістка» в разі лікування діафізарних переломів кісток кінцівок. Методи. Проведено експеримент з використанням великогомілкових кісток телят. Відібрані стрижні, які використовують у зовнішніх фіксаторах виробників: Biomet (Франція), Stryker (США), ТОВ Ейч Бі Орто (Україна), ОРТОПАК (Україна). Вивчали форму кісткового різьблення та його контакт із поверхнею стрижня за 2‒5 разового збільшення. Пристрої від вказаних виробників застосовані для фіксації відламків кісток під час лікування вогнепальних переломів у 91 постраждалого. Перевіряли стан стабільності стрижня в кістці. Результати. Експеримент показав, що для отримання відповідного за формою кісткового різьблення необхідно попередньо проходити обидва шари компактної кістки діафіза свердлом із діаметром, який відповідає внутрішньому діаметру різьбової частини стрижня. Без цього руйнуються кісткові витки в першому кірковому шарі або відколюються фрагменти кістки в другому, що зменшує міцність фіксації. У разі загвинчування стрижнів у просвердлений канал у другому шарі кіркової кістки в усіх випадках якість з’єднання «стрижень ‒ кістка» була гіршою. За умов установлення стрижнів у губчасту кістку в ній утворювалася більша кількість неповноцінних витків порівняно з компактною. Найменша частота нестабільності стрижнів у постраждалих виявлена в разі застосування апарата ОРТОПАК (18 %), значно частіша (35–51 %) — за пристроїв інших виробників. Частота нестабільного стану стрижнів була майже в 4 рази більшою за їхнього розташування в епіметафізі, ніж у діафізі. Висновки. Для максимально ефективного з’єднання стрижня з кісткою необхідно його загвинчувати в підготовлений канал діаметром, який відповідає внутрішньому діаметру різьбової частини стрижня. Якість і тривалість стабільного стану стрижня в кістці залежить від технічних характеристик його різьблення, локалізації та стану зрощення відламків.ukВогнепальні переломилікуваннядовгі кістки кінцівокзовнішня фіксаціястриженьстабільність фіксаціїArticle