Романенко К.К.Romanenko K.K.2024-03-162024-03-162002Романенко К.К. Діафізірні переломи довгих кісток, що не зрослися (чинники ризику, діагностика, лікування). [Автореф. дис. канд. мед. наук]. Харків: Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І.Ситенка АМН України; 2002. 24 с.https://archive.sytenko.org.ua/handle/123456789/118Аналіз можливих чинників ризику розвитку дисрегенерації кісткової тканини після переломів плечової та великогомілкової кісток проведено з використанням методів непараметричної статистики. Встановлено, що статистично значущими є травма високої інтенсивності та оскольчастий характер перелому. На підставі рентгенологічних, морфологічних та біохімічних досліджень зон дисрегенерації встановлено наявність серед дослідженої групи різних видів дисрегенерації: перелом, що уповільнено зростається; гіпертрофічний, оліготрофічний та гіпотрофічний види дисрегенерації та дисрегенерація з дефектом кісткової тканини. Біохімічними дослідженнями сироватки крові підтверджено виділення гіпертрофічного та гіпотрофічного видів. Експериментальні дослідження показали, що нестабільна фіксація уламків та інфікування Staph. aureus призводять до формування тканини неостеогенного характеру та пролонгації остеорепарації. Розроблено та обґрунтовано диференційований підхід до лікування хворих з різними видами дисрегенерації.ukнаслідки переломіврепаративний остеогенездисрегенераціявеликогомілкова кісткаплечова кісткаfractures consequencesreparative osteogenesisdisregenerationtibiahumerusAbstract of Thesis